2022-08-02 08:55:30
Давай відверто?Написати цю фігню мене надихнув свіжий пост Маршала, який розібрав найпопулярніші аксіоми про «
молимось за наших сонечок», «
герої не вмирають» й подібні речі, однак він це зробив у своїй манері офіцера - коротко та в одне речення, а я іноді люблю потриндіти (я навіть вступ на цілий абзац почав розтягувати).
Що взагалі означає те саме «
Герої не вмирають»? Що ми будемо пам‘ятати цих людей, будемо згадувати їх вчинки й соромитися того, що вони змогли піти на те, на що у нас ніколи не вистачить сміливості. Та все ж як і написав Женя Жуков - «
Герої вмирають. Раз і назавжди. Я бачив». З цією істиною не можливо сперечатися, це взагалі не тема для дискурсів - з цим можна тільки погодотися. Мене також завжди дратує ця фраза, особливо коли її можеш почути від військових, бо коли ти хочеш віддати шану своєму полеглому побратиму маєш казати єдину фразу: «
я буду мститися за твою смерть. За тебе я заберу десятьох». Навряд ти колись зможеш особисто помножити в х10 смерті ворогів за тих, з ким тобі довелось попрощатися назавжди, однак для цього ти маєш зробити усе необхідне.
Не обов‘язково одразу хапатися за автомат, чи заряджати міномет. Тобі не обов‘язково бути військовим взагалі - хід війни не тільки вирішується в полях. Іноді твій донат у 10 гривень може вирішити закупку джипчика, чи нового жужика у підрозділ, який завдяки тобі роз‘їбе чергового русака в степах Великої нашої Неньки. Ніколи недооцінюй того, що ти можеш принести користь навіть сидячи вдома. Далеко не кожен психологічно, фізично й морально готовий опинитися в полях й справитися не тільки з бойовими, але і з самим існуванням навколо. Бо іноді не емоціях до армії йдуть ті люди, які в рази більше користі могли б принести з офіса, а з часом про них і починають казати «
герої не вмирають» (останні речення багато кому не зручно чути, однак пробачте - це правда).
А тепер можна і про саму помсту - досі ж існують у нас моралісти, які розповідають, що ми не маємо бути озлобленими, що маємо просто усіма силами вигнати ворога, добиватися судів, Гааги, виконувати міжнародні закони та правила й взагалі бути сонечками, а головне «
залишатися людьми й не опускатися до їх рівня». У 99% випадках цю хуйню можна почути від тих, для кого війна залишається відосіками в ютубчику, хто не бачив пошматований світ, зруйновані життя; ті, хто не втрачав, не відчував страху, не чув запаху й звуку. На мою скромну думку людини, яка взагалі ні у чому не розбирається, з цими людьми взагалі не варто спілкуватися. Таким людям ти навряд в силах пояснити, що саме помста є тим двигуном, який вже ледь не пів року утримує цю русняву наволоч. Це та сила, завдяки якій ми продовжуємо стояти, продовжуємо наступати. Це саме та штука, яка дозволяє закрити очі на весь армійський долбоєбізм, перетерпіти його, бо блін - а як інакше палити русню? Тільки помста. Помста - це просто дії, які мають на меті покарання за вчинки. Помста - це метод правосуддя. Не тільки за цю Велику війну, не тільки за 8 років Донбаса, але і за всю нашу історію.
Ми живемо в історичний час, коли наші предки мають змогу нами пишатися. Ми нарешті маємо змогу мститися. І як я писав раніше - можливо ти особисто не зможеш зробити х10 за кожного з тих «
хто не вмирає», однак ти маєш зробити усе можливе від себе.
Я хочу накинути трішки зради.
Останні дні медійно в інтернетах усі почали розганяти про ту ситуацію із справжніми героями-бійцями Азовсталі, яких убили неймовірно жахливим методом. Також багато хто бачив відео із закатаваним бійцем в Сєвєродонецьку (хто не бачив так точно про нього чув). Але вам необхідно зрозуміти - це всього лиш 2 випадки, які стали зараз медійними. А таких випадків десятки. І з масовими розстрілами й убивствами наших пацанів, так і з катуваннями. Я бачив це, я бачив наслідки, я чув розповіді тих, хто вижив. Я ніколи про це не говорив, ніколи про це не говоритиму, однак саме жага помсти не дає мені самому поплавити свій дах й піти у розпач.
136 views05:55
В
