Виїзд військовозобов’язаних за межі місця проживання: нардепи | Левченко

Виїзд військовозобов’язаних за межі місця проживання: нардепи мали би вже давно виправити ситуацію, але цього так і не зробили, а зараз цинічно піаряться.

Схоже, що топ-новиною сьогоднішнього дня стало оприлюднення Порядку виїзду військовозобов’язаних за межі місця проживання в умовах воєнного стану. У ЗМІ та соцмережах це дуже бурхливо обговорюється, проте мало хто згадує підґрунтя проблеми.

Але перш за все хочу наголосити на тому, що жодної провини за всю цю ситуацію на Генштабі Збройних Сил України немає, адже він просто виконував Закон. А провина – на Верховній Раді, яка власне і приймає закони, й яка має їх за потреби оперативно осучаснювати і вдосконалювати.

Отже, цей Порядок – це не якась забаганка Генштабу ЗСУ, а розроблений ним підзаконний акт на виконання однозначної норми закону – а саме, частини четвертої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», відповідно до якої «у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки». Ця норма є в законі від самого його прийняття, тобто з 1992 року і з того часу практично не зазнала змін. У наявному вигляді вона очевидно є дуже архаїчною і не відповідає нинішнім реаліям, вона є практично неможливою для виконання, й контрпродуктивною в контексті зусиль з захисту країни від російських загарбників. Очевидно, що потрібні зміни до зазначеного закону - кардинальне переосмислення шляхів досягнення тих цілей, для яких ця норма колись прописувалася.

Але цього від початку запровадження воєнного стану Верховна Рада так і не спромоглася зробити. При цьому депутати знайшли час на прийняття антинародних законопроектів Галини "неякісні діти" Третьякової, які фактично ліквідують трудові права більшості українців, знайшли час на прийняття законопроекту для запуску нового витка грабіжницької «прихватизації», а також на купу інших відверто шкідливих законопроектів.

А от на осучаснення та вдосконалення правового механізму виконання військового обов’язку в умовах воєнного стану у депутатів часу «не знайшлося». І коли було оприлюднено підзаконний акт на виконання тієї норми закону, яку вони за понад чотири місяці повномасштабної війни так і не спромоглися змінити, і коли у ЗМІ та соцмережах почали обурюватися цим підзаконним актом, який дійсно виглядає практично неможливим для ефективної реалізації, адже саме такою й є відповідна законодавча норма, нардепи наввипередки почали давати коментарі ЗМІ. Як нардепи з монобільшості, так і нардепи з так званої «опозиції» обурюються, яка ж ця норма закону погана, і запевняють, що вже найближчим часом будуть її змінювати.

А може це треба було робити до того, як стався цей інформаційний резонанс, може ще чотири місяці тому треба було розробляти такий законопроект, а не обмежувати трудові права українців?! Бридкі лицеміри… Ще потім будуть розповідати суспільству, які вони молодці – «виправили ситуацію», «вдосконалили закон», «допомогли українцям». Ну й, звісно, далі звинувачувати Генштаб.

Закликаю громаду робити висновки з усієї цієї ситуації. Показником роботи депутата є не те, як гарно він говорить, а те, які законопроекти він подає і як він голосує!