Чому президентський законопроект «про олігархів» є бутафорією | Левченко

Чому президентський законопроект «про олігархів» є бутафорією і нічим не загрожує олігархії

На минулому тижні Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроект із претензійною назвою «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Трохи пізніше він ще й випустив лукаве пафосне звернення, в якому оголосив, що цей законопроект – «перше рішення за всі 30 років незалежності, яке демонструє наше ставлення до олігархічної системи», і що він «створює фундамент для протидії олігархічному впливу». А вчора Зеленський ще раз гучно пропіарився з приводу цього законопроекту, заявивши на одному зі своїх гламурних форумів «Україна.30», що якщо парламент не підтримає законопроект, то він винесе його на всеукраїнський референдум.

Зеленський заявив, що всі 30 років незалежності ніхто не говорив про деолігархізацію. Це є відвертою брехнею, адже, наприклад, я говорю про необхідність деолігархізації протягом всього свого часу в українській політиці. Постійно піднімав цю проблему протягом всієї своєї каденції як народного депутата України VIII скликання – як з парламентської трибуни, так і на телеефірах, і на зустрічах з виборцями. При чому не просто говорив про це, але й розробив та зареєстрував низку законопроектів, які б забезпечили справжню деолігархізацію, а не ось цей цирк від "слуг".

Але давайте детальніше розглянемо цей законопроект. Насправді він є звичайним окозамилюванням, спрямованим на задурювання українського народу, й не несе для олігархії жодних небезпек. Варто зупинитися на кількох важливих деталях, які це яскраво ілюструють.

У вищезазначеному зверненні Зеленський зневажливо відгукнувся про всіх критиків свого законопроекту, зокрема згадавши про те, що «навіть не очікував, що в нашій країні є стільки експертів з деолігархізації». Але насправді будь-який нормальний студент-першокурсник юридичного чи економічного факультету розуміє, що неможливо подолати панування олігархату просто ухваливши якийсь один закон, єдина реальна функція якого зводиться до створення "реєстру олігархів".

Відповідно до президентського законопроекту, наслідком включення особи до «реєстру олігархів» є лише заборона їй здійснювати внески на підтримку політичних партій та бути покупцем у процесі приватизації об'єктів великої приватизації. Але насправді ці норми дуже легко обійти. Так, олігархи ВЖЕ зазвичай здійснюють фінансування партій не особисто, а через підставних осіб. Те ж саме стосується і приватизації. Крім того, переважна більшість стратегічних підприємств в Україні вже приватизовані олігархами, тому для справжньої деолігархізації потрібна їх націоналізація, а не обмеження приватизації, коли по-суті вже немає що обмежувати.

Ще одне питання: так звана «декларація про контакти», яку мають заповнювати посадові особи, що мають зустрічі з олігархами. Загалом сама ідея щодо такої декларації є правильною, але ключове питання у тому, якою буде відповідальність за порушення норми про подання цієї декларації. А у законопроекті зазначено, що «порушення обов'язку подання декларації про контакти, передбаченого цією статтею, є підставою для притягнення особи до політичної та (або) дисциплінарної відповідальності». Постає закономірне питання: що таке «політична відповідальність», яка, до речі, жодним чином не визначена у чинному законодавстві, і як до неї притягнути порушників закону?! І друге питання: чи зупинятиме «дисциплінарна відповідальність» високопосадовців, які обслуговують інтереси олігархів, маючи з цього шалений зиск?! Очевидно, що за порушення законодавчих норм щодо контактів з олігархами має бути кримінальна відповідальність, і лише тоді ця норма мала б якусь силу!

Насправді ж олігархічна система буде демонтована лише в результаті створення умов для того, щоб олігархів в Україні не існувало в принципі.
---
продовження: https://t.me/levchenko_ua/602