Ірпінь, Буча, Бородянка, Гостомель — як правильно документуват | Правовий Ракурс - Україна

Ірпінь, Буча, Бородянка, Гостомель — як правильно документувати воєнні злочини

Торговельний центр «Ретровіль», розташований у м. Києві, був вщент знищений російською ракетою. З точки зору національного законодавства і просто по-людськи, це − варварство і особливо тяжке кримінальне правопорушення. Але Міжнародний кримінальний суд навряд кваліфікує подію, як воєнний злочин з точки зору міжнародного гуманітарного права. Адже за законами війни воєнні об’єкти є легітимною ціллю. Водночас відомою є фото-, відеонаводка українського тіктокера про колону українських танків, прямуючих повз «Ретровіль», який фактично надав розвідці РФ обґрунтування ураження і декриміналізував їх дії з точки зору МГП.

Задля документування воєнних злочинів в Київській області правоохоронна діяльність має пліч-о-пліч крокувати з військовою. Поки міста зачищаються від мін, а противник відтісняється подалі від столиці, органи досудового розслідування разом із спеціалізованою прокуратурою мають оперативно фіксувати злочини війни.

Відновлення військової прокуратури додатково сприятиме роботі фахівців Офісу ГП з юридичного збору доказової бази.

https://racurs.ua/ua/3004-irpin-bucha-borodyanka-gostomel-yak-dokumentuvaty-voienni-zlochyny.html

Щоправда, і відсутність військовослужбовців в прокурорському середовищі не мала би цьому завадити.

Про що йдеться:

1) Огляд місць злочинів, детальний опис у протоколі з відеофіксацією.

2) Показання очевидців із детальним описом подій та відповідями на предметні запитання, оформлені протоколом з відеофіксацією.

Інтерв’ю не підходить, оскільки потрібні всі особисті данні людини і подальший зв’язок із нею. Крім того, важливо збереження максимальної кількості контактів кожного. Здебільшого люди евакуюються і згодом розшукати їх може бути вкрай складно.

3)речові докази (уламки снарядів, гільзи, залишки мотузки тощо) та їх подальше фахове дослідження.

Важливе вилучення речей під час огляду місця злочину і оперативне проведення криміналістичних експертиз: балістичної, трасологічної тощо.

4) Огляд та експертиза тіл загиблих.

Бажано не допускати поховання тілз явними ознаками насилля без проведення судово-медичних та інших досліджень. Європейський суд з прав людини називає такі факти неефективним розслідуванням та порушенням ст. 2 Конвенції. Звісно, можлива ексгумація, але здебільшого основні сліди втрачаються.

Експертизи варто проводити із залученням фахівців міжнародних установ.

Фото, відеофіксацію радять робити із застосуванням програми «eyeWitness to Atrocities», розробленою Міжнародною асоціацією юристів, із найбільш достовірною фіксацією зображень, що користуються довірою через протидію підробки.

Пріоритетними мають бути тіла дівчат з ознаками сексуальної наруги, зв’язаних закатованих чоловіків, розстріляних у потилицю, тіла з місць масового розстрілу.

Хоч як жорстоко звучить, але тіла, що випадково потрапили під загальний артобстріл, не будуть мати пріоритету для цілей Міжнародного кримінального суду

Важливо концентруватися на хрестоматійних воєнних злочинах, докази по яких очевидні та не будуть спірними. Це факти явних, насильницьких вчинків російських військовослужбовців, що вказують на умисел по відношенню до конкретних людей із числа цивільного населення.

Хоч як грубо та жорстоко звучить, але тіла, що випадково потрапили під загальний артобстріл, не будуть мати пріоритету для цілей Міжнародного кримінального суду. Наголошую, довести відсутність військових цілей при загибелі цивільних вкрай складно. На війні навіть прорахунок з тяжкими наслідками виправдовується. Важливо довести умисел, явні насильницькі дії безпосередньо до населення та полонених військових.

До того ж, для цинічних законів війни надважливим принципом є пропорційність у знищенні цілі. Комбатанта законно ліквідувати, навіть якщо він мирно снідає в кафе із дівчиною. Але якщо при цьому загинула сотня звичайних відвідувачів, це непропорційно, отже злочинно. Якщо кілька випадкових перехожих – ну що ж, на війні, як на війні.