#lgbt_stories Ще півроку тому я була Свідком Єгови. Та в певн | ЛГБТ Історії

#lgbt_stories

Ще півроку тому я була Свідком Єгови. Та в певний момент відчула когнітивний дисонанс: я не вірила в усе, чому мене вчили. Також прийшло усвідомлення своєї гомосексуальності. І я пішла.
"Там" у мене лишилася подруга. Вона завжди була для мене особливою. Хоча дружила я з багатьма дівчатами і декількома хлопцями, ця дівчина відрізнялася. Думаю, це було моє перше кохання, яке не мало жодних шансів на продовження: релігійне середовище + 15 років різниці у віці. Та вона була мені чи не найближчою людиною протягом чотирьох років. Через неї я так довго лишалася у цій релігії-секті (і лишалася б далі, якби не карантин, що створив відстань між нами). А коли врешті-решт вирішила піти, я знала, що в мене більше немає друзів, і її я теж втратила.
Минуло півроку, а я все не можу впоратися з почуттями. В голову лізуть дурні думки написати, хоча знаю, що вона не відповість, ба навіть заблокує мене. А в гіршому випадку ще й розповість старійшинам. Все одно це нічого не дасть, тільки гірше зроблю.
Мені трохи страшно: невже я ніколи не зможу її забути? Чи просто я зараз накручую себе та варто дати собі ще трохи часу? Можливо, ви порадите, як перестати думати про людину та що робити з почуттями, які приречені залишитися без відповіді?