УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛ-КАПІТАЛІЗМ: СВОБОДА, ВЛАСНІСТЬ, ПЕРЕМОГА | Український Лібертарій
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛ-КАПІТАЛІЗМ: СВОБОДА, ВЛАСНІСТЬ, ПЕРЕМОГА
Україна має повторно здолати шлях західного капіталізму. Так будувалися сучасні соціальні еталони – Данія, Швеція, Фінляндія тощо. Саме капіталізм зробив багатими країни, які потім побудували на його фундаменті загальний добробут. Пройти цей шлях навпаки не вийде. Ми спочатку відіб’ємося від ворога, потім здобудемо багатство – і вже після вирішимо долю накопиченого ресурсу.
1. Україна має гарантувати безпеку кожного українця – це головне завдання держави, основна причина її існування. Для цього потрібні сильна армія та потужні союзники.
2. Утримання сильної армії потребує великих коштів. Ми отримуємо їх завдяки податкам вітчизняних підприємств, а також підприємств з країн-союзників, які ми дозволили в себе створити.
3. Громадянам країни-агресора та її сателітів має бути назавжди заборонено вести бізнес в Україні. Все їхнє майно націоналізується та розпродається з аукціону.
4. Україна зазнає колосальних руйнувань та втрачає людей. Багато загиблих, багато поранених. Багато хто втратив робочі місця, зупинив власне підприємство, залишив країну. І багато хто не повернеться, якщо не створити для цього умови.
5. Люди та підприємства не повертаються туди, де жити та працювати важче, ніж на новому місці. Простота та легкість праці як для спеціаліста, так і для підприємства, яке створило для нього робоче місце, пришвидшує повернення обох. Можливість запуститися за лічені дні, менше паперів, менше чиновників, менше перевірок та менше податків, ніж у країн-сусідів – це стимул повертатися. Ті ж заходи полегшують купівлю чи оренду житла та особистого транспорту, знижують ціни на товари та послуги.
6. Якщо цих умов дотримано – в українців з'явиться стимул повернутися та працювати на рідній землі, бажання відкривати більше нових підприємств та повертати з-за кордону старі.
7. Ті самі заходи стимулюватимуть іноземців з країн-союзників створювати більше підприємств в Україні, а не в інших державах. Це бажання посилиться, якщо Україна забезпечить союзникам близьку до звичної якість правосуддя та захист від корупціонерів.
8. Чим більше з'явиться підприємств – тим більше буде зібрано податків та створено робочих місць, навіть з нижчими податковими ставками. Адже що краще: отримати 50% з сотні чи 10% з тисячі? Тисячі підприємств, заохочених простотою ведення справ, стануть джерелом мільярдів гривень податків щомісяця. Від довоєнної фіскальної логіки слід відмовитись. Навішування на українців податкового тягаря не сприяє перемозі у війні за національну незалежність.
9. Для того, щоб забезпечити армію, доведеться скоротити зайві державні витрати. Україна не може дозволити собі жити як до війни. Грошей вистачить на щось одне – або на безпеку, або на соціальні виплати. Витрати на чиновників та дотації неефективним підприємствам підлягають скороченню. Матеріальну допомогу мають отримувати лише люди похилого віку, непрацездатні громадяни та поранені ветерани війни, а також члени їхніх сімей. Без допомоги суспільства ці люди загинуть – і ми маємо про них подбати. Але Україна сьогодення просто не в змозі оплатити допомогу одразу всім.
10. Іноземні підприємства виконують додаткову стратегічну функцію. Громадяни країн-союзників, чиї заводи та офіси працюють на нашій землі, не дозволять власним урядам спокійно дивитися, як на них падають ворожі бомби. У разі повторного нападу вони вимагатимуть від власних керманичів активніше допомагати Україні: надавати зброю, техніку, підтримку, кошти або навіть закликатимуть до превентивного військового втручання. Представництва міжнародних корпорацій на українській землі – то наш щит, починати створювати який треба було ще до вторгнення. Ми не маємо повторювати такі помилки.
Встановлення країни на рейки націонал-капіталізму не вимагає багаторічної підготовки. Запуск судової реформи, націоналізація ворожих активів, скорочення чиновників, зниження податків та переформатування державних витрат – Україна почала частково рухатися цим шляхом ще з перших днів війни. Ми просто не маємо дозволити собі та владі знову з нього зійти.
