Так-так, все. І дороги, і міські квартали, і парки і все інше. | Libertarian

Так-так, все. І дороги, і міські квартали, і парки і все інше.

Чи ні?! Адже приватний власник одразу перекриє всім доступ до своєї власності, і у нас не буде доріг, щоб їздити. Не буде парків, щоб відпочити у вихідний день. І взагалі все це буде засмічене і не пристосоване для життя людей. Або все це буде для нас платним і дуже дорогим. Отже все це може підтримуватися у хорошому стані і бути доступно людям тільки коли воно державне.

Але чи так це насправді? Давайте не будемо фантазувати, а об'єктивно подивимося на реальне життя.

Кілька років тому на цьому місці були порожні, напівзруйновані корпуси якогось заводу. Вся ця земля з руїнами, які перебували на ній, належала державі. Чим вся ця державна власність могла бути корисна вам і вашим дітям? Нічим. Або діти собі поламають ноги, якщо вирішать там пограти. Або вас заберуть у відділення поліції для з'ясування вашої особистості і цілей вашого там перебування (і виписування штрафу за адміністративне правопорушення), коли ви вирішите пройти по цій території, щоб скоротити свій шлях на роботу чи додому. Або зустрінетеся там з грабіжником чи просто хуліганами. Взагалі таке місце, яке знаходиться у власності і під наглядом держави, краще було обходити стороною. При цьому не забувайте, що ви особисто через податки оплачуєте утримання цієї державної власності.

Що сталося після того, як все це було викуплеплено у держави приватним підприємцем, який побудував на цьому місці великий торговий чи розважальний центр? Тепер ви можете вільно перебувати там майже цілодобово. Для вас там зроблений сучасний ремонт, зручне планування, комфортне освітлення, опалення, кондиціонування повітря. У вашому розпорядженні величезна кількість місць для відпочинку, розваг і покупок. Організовано охорону вас від хуліганів, нетверезих і просто неадекватних громадян. І о жах! Вам там раді і все це для вас надається безкоштовно!

Добре. Можливо ситуація з покинутим державним заводом це виняток. Тоді давайте пройдемося по Хрещатику. Спробуйте як громадянин — як складова частина народу — якому згідно з Конституцією належить вся влада в Україні, зайти у будь-яку адміністративну будівлю, яких дуже багато на Хрещатику. Відчуйте на собі "свободу" переміщення і користування державною (тобто "вашою") власністю. А якщо кудись зможете пройти (після довгих розглядів, пояснень, перевірки документів і виписування вам пропуску), то зверніть обов'язково увагу на запущені, совкові, запилені інтер'єри та на вираз облич мешканців цих закладів — на їх ставлення до вас. Я вже не кажу, що після 18:00 не варто навіть намагатися туди потрапити. При цьому також не забувайте, що ви особисто через податки оплачуєте утримання цієї державної власності.

Потім порівняйте цей свій досвід відвідування державної території (державних установ) з відвідуванням приватних кафе, магазинів, ресторанів та торгових центрів на Хрещатику. Зауважте, щоб всі ці комфортні приватні місця були і ви могли їх вільно відвідувати ви не витрачали своїх грошей (навіть через податки).

Після всього цього, дайте собі чесну відповідь на наступне питання. Яка територія насправді належить вам, як громадянину? Якою територією і якою власністю ви дійсно користуєтеся комфортно і безкоштовно — державною чи тією, яка належить приватному підприємцю?

Погодьтеся, щось тут не в'яжеться зі страхами про закриті, платні, дорогі та непридатні для життя людей приватні території. Навпаки, все це атрибути якраз всього того, що є власністю держави.

Михайло Чернишев

#freeeconomy #вільнаекономіка