16 день війни. Війни яка увірвалась в наше життя та вмить його докорінно змінила...
Вже змінилась не одна палітра емоцій. Попри лють до окупантів, розпачу від примарностей цього "високо цивілізованого світу" з їх дипломатичними цинічними іграми, з'явилось ще одне дуже болісне відчуття. Те, що зараз переживають безліч українців - це біль розлуки.
Залишаючи своїх дружин та діточок, залишаєш частину себе, частинку свого серця та душі... І поки Київ, як неприступна фортеця, тримає оборону для наших рідних, ми вже із хлопцями далеко від рідного дому...
Але так зараз треба. Або всі разом до перемоги, або це затягнеться на невизначений час. У кожного своя роль та місце. Головною скрипкою наразі є ЗСУ, але й є і інші важливі гравці цього оркесту. Кожен важливий та дає свій вклад в перемогу.
Саме страшне, якщо це все затягнеться. Цього не можна допускати. Цього тільки ворогу й треба. Впасти духом, зламатись, опустити руки...
Але треба втриматись...
Слава Україні! Разом до перемоги!
