Рецензія на Спитайте Мієчку Я не люблю Рея Бредбері. Дивний | Літературний Тигр
Рецензія на Спитайте Мієчку
Я не люблю Рея Бредбері. Дивний початок, але, як на мене Бредбері один з найбільш переоцінених авторів. Ця теза стосується і "Кульбабового вина". Ніколи не відчував особливого тепла та тієї славнозвісної літньої атмосфери від цього твору. Можливо, тому що американська буденність початку ХХ століття сильно відрізняється від наших реалій, а можливо, тому що цей твір — просто не моє.
"Спитайте Мієчку" справила на мене неабияке враження, адже до прочитання чув багато контроверсійних відгуків від блогерів та критиків. Часто бачив думку, що твір "не смішний", "не має сенсу", "слабо написаний". Тому брав книгу з острахом, що доведеться полишити через пару десятків сторінок.
Я ніколи не мав родичів в селі, своє дитинство провів у звичайному спальному районі серед хрущовок. Але це ніяк не завадило мені неймовірно кайфанути від літньої атмосфери книги. На початку деякі персонажі (так, Марта, це про тебе) доволі сильно дратували. Певні репліки та дії героїв здавались дивними та неприродніми. Не можу сказати, що усі ці мінуси протягом розвитку сюжету зникли або виявились несуттєвими. Навпаки, по завершенню до книги залишається багато питань щодо логічної обґрунтованості тих чи інших ходів та доцільності існування купи сюжетних ліній.
Було б дивним говорити, що ця книга – шедевр, 10 з 10. Але текст викликав ті почуття та емоції, з якими я до цього просто не був знайомий. Я виріс в спальному районі великого міста, ніколи не їздив до родичів у село — тому сантименти сільскої лірики для мене не є чимось зрозумілим та знайомим. Але "Мієчка" змусила мене почуватися, ніби я не тільки знаходжусь в домі разом з усіма героїнями, але й кожне літо свого дитинства проводив в їхньому оточені. За ці 200 з невеликим сторінок мешканці цього будинку стають дійсно рідними. Саме через те неймовірне тепло, яке дарує книга очі самі закриваються на усі численні недоліки книги.
В кінці зовсім не хочеться відпускати цю історію, але респект Євгенії, яка вже сказала, що ніякого продовження не буде. Слава тобі Господи, що "Мієчка" не стане новим "Село не люди".
Це дебютна книга авторки. Що ж я можу сказати? Це доволі амбітна заява на появу ще одного талановитого та якісного українського прозаїка. Сподіваюсь, що пані Кузнєцова знайде натхнення, щоб написати ще не один гарний та атмосферний твір. Залишається лише споглядати за її подальшою кар'єрою.
Окей, а який підсумок? Так, у "Мієчки" є багато недоліків, мабуть, навіть більше ніж хотілося, але я обов'язково раджу прочитати цю книгу. Особливо в такі часи, як зараз усім нам не завадить трохи радості та комфорту, хоча б на сторінках книги.
7/10
