Хоча їхні зусилля не дали очікуваного результату, вони ще біль | Синодальна літургічна комісія УПЦ

Хоча їхні зусилля не дали очікуваного результату, вони ще більше налаштовували проти священика місцеву владу.
Проте, незважаючи на невдачу із відкриттям церкви, сповідник отець Михаїл Под’єльський не припинив пастирського служіння, а звершував богослужіння і Таїнства по домівках. На них збиралося близько 20–30 осіб, приїжджали навіть священики з навколишніх сіл. Крім Зазим’я він окормляв також віруючих в сусідньому с. Пухівка.
Залишившись без храму, отець Михаїл опинився формально без місця роботи. Озлобившись проти нього, влада почала розглядати його служіння як паразитичний спосіб життя, і стала звинувачувати священика у дармоїдстві та бродяжництві. Богослужбові зібрання вона розцінювала як згуртування антирадянських елементів, серед яких проводиться «контрреволюційна агітація». На підставі стандартних звинувачень, було зроблено висновок, що ієрей Михаїл Под’єльський є «непримиримим ворогом радянської влади».
Воістину, у світла немає нічого спільного із темрявою (див. 2 Кор. 6, 14), і якби отець Михаїл належав до цього світу, то світ любив би своє (див. Ін. 15, 19). Але він, натомість, взяв хрест свій і пішов слідом за Христом.
19 листопада 1937 року новомученик Михаїл Под’єльський був заарештований, і вже наступного дня, 20 листопада, на підставі свідчень своїх односельців, був засуджений до страти Трійкою при Київському обласному управлінні НКВС УРСР як «соціально небезпечний елемент». При цьому під час допитів та очної ставки отець Михаїл не визнав себе винним по жодному із звинувачень, а слідчий засвідчив відсутність по його справі будь-яких речових доказів . Разом з тим, він дуже мудро вів себе на допитах, де по-християнськи і пастирськи відповідав, оберігаючи парафіян від можливих переслідувань.
Життя отця Михаїла насильницьки обірвали 27 листопада 1937 року о 24 годині ночі. Місцем його останнього спочинку стала ділянка «спеціального призначення» у Биківнянському лісі, яка служить братською могилою десяткам тисяч жертв репресій безбожної влади.
Так увінчався мученицьким вінцем повний сповідництва і самопожертви земний шлях зазимського пастиря священномученика Михаїла Под’єльського. Ідучи за Христом у виконанні Його заповідей, він і після смерті приєднався до сонму тих, хто не відрікся від Господа і пішов заради Нього до самого кінця. Прожите ним життя стало співзвучним словам апостола Павла, який говорить: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання» (Фил. 1, 21).