«Голод» Кнута Гамсуна — будні копірайтера Дещо іронічно пи | .
«Голод» Кнута Гамсуна — будні копірайтера
Дещо іронічно писати про голод, тримаючи в роті м’який інжир. Читання ж книги також пройшло в оточенні сиру з лавашем. Зголодніли? Не більше, ніж Кнут Гамсун у 1886 році, коли фрилансери отримували за свою роботу ще менше, ніж зараз. Взагалі Гамсун прожив довге та дуже цікаве життя. Письменник особисто бачився з Гітлером, сидів у в’язниці за нацистські погляди вже після поразки Німеччини у війні. Двічі був одружений та прожив цілих 92 роки. Думаю, така людина просто не здатна написати поганий твір.
Роман «Голод» написано від першої особи. Головний герой — журналіст, який має проблеми з роботою. Попри численні відмови роботодавців, чоловік намагається тримати марку на навіть дає милостиню іншим нужденним, продаючи одяг. Життя головного героя стає все більш маргінальним, після того, як його виганяють із квартири. Фрилансерові доводиться ночувати в лісі. Час від часу його статті друкують, але тих грошей вистачає хіба що на їжу. Теми, про які пише автор, стають усе більш відірваними від реалій читачів. Голодні очі журналіста дивляться на світ крізь викривлену призму.
Чуттєва книга передає не лише емоції автора, але й оцінює зміну світогляду та моралі в людини, яка опинилася в екстремальних умовах. Правдивості роману додає його автобіографічність. Тому, якщо хочете відчувати голод на власному досвіді, не обов’язково перебиратися жити в гуртожиток. На перший раз вистачить і книги Гамсуна.
За стилем текст нагадує менш брутального Генрі Міллера, який також блукав голодний паризькими вулицями. За тематикою дуже схоже на «Злидні Парижа й Лондона» Джорджа Орвелла. Перегукується із «Жерміналем» Еміля Золя. Загалом, роман для тих, хто любить книги про фізичні та психологічні випробування з елементами похмурого реалізму. Обов’язково читати в оточенні голландського сиру та з вірою в завтрашній день.
Джерела: Hamsun
Автор: Анатолій Кузьменко
Дизайн: @eighty_one
#тематичний_тиждень
#litera_a_prose
