Ну, скажи — хiба не фантастично, Що у цьому хаосi дорiг Пiд | Література
Ну, скажи — хiба не фантастично, Що у цьому хаосi дорiг Пiд суворим небом, Небом вiчним, Я тебе зустрiв i не зберiг? Ти i я — це вiчне, як i небо. Доки мерехтiтимуть свiти, Будуть Я приходити до Тебе, I до iнших йтимуть Гордi Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скiльки раз це бачила Земля! Але ми з тобою... Ми не вiчнi, Ми з тобою просто — ти i я... I тому для мене так трагiчно Те, що ти чиясь, а не моя.