Захитається дощ Чи сльоза на лиці сколихнеться – І чумна самот | Література
Захитається дощ Чи сльоза на лиці сколихнеться – І чумна самота Від безсилля заціпить уста. Зліва сойка мала Стрепенься – і враз задихнеться, І спечеться на думці: Остання це вже самота.
...А пташатко чудне Облітало колись чиїсь лиця, А тремке пташеня Припадало до сяючих віч. ...І чистюська колись, А тепер – як остання блужниця – Поплететься душа Ні за ким й ні до кого крізь ніч.
