Часом буває вогонь. Інколи - тільки дим.
Справжні сльози - такі, що не розділити ні з ким.
Сум огортає туманами пристані наші й паперті.
Кого ми досі обманюєм: ми вже й спіткнулись, і падали.
Забились. Вогнем займалися. Встояли. Не зламалися.
На плечах гора - не зсутулені. Стривожені. І розчулені.
Щирі в боях звитяжних. Закохані й найвідважніші.
Супергерої обнулення: вільні від пут минулого.
Мрієм, плануєм, хоч скрутно. Плекаємо щось для майбутнього,
Як стоїмо на розпутті - з цінником цінність не плутаєм.
У пам’яті - місце для кожного: цінуймо своїх незабутніх.
Рятуймо усе, що можна.
Й робімо своїх не забутими.
Міла ШевчукПідписуйтесь на канал авторки:
https://t.me/milavefiri
