Із серця вирвеш, проклянеш, зітреш ім'я моє з долоні, на павут | Література
Із серця вирвеш, проклянеш, зітреш ім'я моє з долоні, на павутинці попливеш через нічні моря бездонні. Пливи, пливи, немає меж твоїй неміряній свободі! Єдиний знак собі знайдеш — маленьку цяточку на сході. І ясновидцем станеш ти, вчитаєш з неба все, що буде: Тобі судилося пливти лише до мене звідусюди, І знов питати, чи люблю, і знов нетямитись в прокльоні, І серцю завдавать жалю, і кров стирати із долоні.
