На чорному білі плями Зникає межа безмежжя, Секунди ідуть роками З нічого будують вежі. А яблучний сік стікає Сльозою чужої суті, Забути все те, що знаєш? Згадати усе забуте? Роками чужими руками Історія прозу пише, На білому чорні плями Мовчання не просто тиша. В минулому стільки років І стільки дрібниць важливих, Чиїсь скам’янілі кроки Назвуть так, як нас, можливо. Олександра Бердник 855 views13:30
