#рекомендаціїлукаша Я подивився усі фільми - претенденти на О | ЛукаШоу
#рекомендаціїлукаша
Я подивився усі фільми - претенденти на Оскар.
Я вже говорив, що іноді корисно прихворіти на кілька днів. Це тоді, коли якусь одну велику справу зроблено: як от зараз - подали черговий проєкт на грант УКФ. А ще, пізніше, сил вистачило на справу давно заплановану: таким собі ментальним боргом був Перший творчий вечір в межах нашого нового напряму "Театральної вітальні", який ми провели в театрі "P.S." в минулу суботу - першим героєм проєкту очікувано став Степан Пасічник. І от після того організм, очевидно маючи свої аргументи, дав собі волю трошки похворіти.
Треба сказати, що зазвичай я лікуюся сном і переглядом чогось з теки "давно треба подивитися". От так і вийшло нині, що в результаті переглянув усіх претендентів на кращий фільм року премії "Оскар". Звісно, що деякі стрічки я дивився раніше, як то "Дюну" чи "Не дивитись вгору", але кілька фільмів як раз були у вищезгаданій теці "до перегляду".
"Оскар" давно має критику за політизованість, ангажованість ітд. Втім, я завжди питаю у критиків, чи в номінантах на премію були фільми гарні чи ні? Відповідь очевидна. Тут завжди майстерність, завжди гарна режисура, кращі на планеті актори. Вам може не сподобатися тема, декларація цінностей, творчий погляд переможців, але ви ніколи не скажете, що це непрофесійно.
Цього року на Оскар претендує знову, як і завжди, гарне кіно.
Мій фаворит - "Влада пса". Попри те, що в переліку є неймовірна красива "Дюна", гостра сатира "Не дивись вгору" чи модні азіати.
Напевно, мене підкупило, що стрічка Джейн Кемпіон (яку я і так люблю, наприклад за її "Піаніно") - це якесь архаїчне, несучасне кіно. Ну от просто - кіномистецтво в класичному його прояві.
Водночас, це переосмислення жанру, коли вестерн не має стрілянини, не має індіянців, що атакують, або гарних хлопців ковбоїв, що шукають золото. Тут вестерн - це ніби декорація внутрішнього світу героя Камбербетча, такого собі Філа - недолюбленого одинокого хлопчини замкнутого в тілі дорослого чоловіка, що придумав собі грубу форму існування, аби приховати нікому непотрібне справжнє.
В цьому фільмі все вивірено. І це в сучасному кіно, як не дивно, рідкість. Коли гра акторів психологічно тонка і точна. Навіть, Камбербетч тут існує без звичних нам, приналежних йому, харизматичних дивакуватостей. Коли немає жодного випадкового кадру. Коли акценти (візуальні, музикальні, змістові) майстерно розставлені і працюють на ідейний ряд. Коли післясмак по завершенні перегляду триває кілька годин, як після гарної вистави.
Власне, я тут не пишу рецензій, бо не вмію їх писати і не в тому вбачаю намір цих мої рефлексій. Є критики набагато кращі, що формулюють враження фаховіше й точніше. Натомість - це моя рекомендація. Обов'язково подивіться цей фільм! Він чіпляє за живе, особливо, якщо ви скучили за, пробачте, "життям людського духу" в кадрі, на сцені, в мистецтві загалом. Де неймовірна майстерність режисерки, акторів, оператора та інших членів команди потрібна лише для того, аби повноцінно розкрити тему, а не для власного самоствердження чи самовтіхи.
А який ваш фаворит з претендентів на Оскар? Нижче голосування. Можете поставити галочку, навіть якщо ви не дивилися усі стрічки з переліку. Бо ж так теж бува (найчастіше) - подивився кіно, воно запало в душу, ну й бажаєш йому всюди перемоги
