Шановні луганські журналісти!
Ваша робота – це завжди моральний вибір: між громадянською свідомістю та хайпом, об’єктивністю та зміщенням акцентів, а, інколи, між спокійним життям та загрозою особистій безпеці.
А перед вами постав ще й вибір – залишити усе заради України або зрадити Батьківщину.
Я пишаюся тим, що російськими посіпаками виявилися одиниці, а луганські журналісти продемонстрували найвищий професійний стандарт!
Окрема шана тим, хто тепер веде свої репортажі та робить дописи у соцмережах прямо з фронту!
Вічна пам’ять усім, хто заплатив найвищу ціну за нашу незалежність. Дуже боляче, що вже ніколи ми не побачимо репортажів наших Олександра Махова та Олександра Бондаренка, не почуємо у програмах радіо «Пульс» голос Дмитра Сірика. Їх імена назавжди будуть викарбувані у наших серцях.
Війна розкидала вас по усій Україні і ми радіємо вашим творчім успіхам.
