Залучення жінок з вразливих груп до процесу прийняття політичних і суспільних рішень — питання, яке є надважливим для мене як для депутатки- мажоритарниці.
Нагадаю, що з обраних літом 2019 року в Києві народних депутатів — жінки. Проте, статистика говорить, що у 2020 р. жінки мають лише 33% навіть в нацпарламентах ЄС.
Нинішніми темпами, разом з недостатньо ефективною законодавчою базою та слабкими соц інститутами, ми досягнемо гендерної рівності… аж у 2070 р.
Що в таких умовах можна сказати про участь у процесі прийняття рішень представниць з вразливих груп — жінок із сільських місцевостей, жінок з інвалідністю, жінок-військових?
Зараз ми розробляємо спрямовані на досягнення гендерної рівності законопроєкти, встановлюємо процедури обрання кандидатів на місцеві та національні вибори, що є дуже важливим.
Але справжня гендерна рівність — це не про квоти, а про свободу вибору та рівний доступ до можливостей і прийняття рішень.
з жіночою солідарністю, зі Страсбургу
