Сучасний «інформаційний простір», і особливо те, як він реагує | Михайло Подоляк

Сучасний «інформаційний простір», і особливо те, як він реагує на спекулятивні теми, є абсолютно передбачуваним. Він дуже активно відгукується на провокативні «зливи», навіть якщо ці «зливи» на вигляд безглузді та неохайні.

Росія, і це вже аксіома, випала з глобального «порядку денного» (вірніше, не модерує його ініціативно у своїх інтересах, як робила це останні 15–17 років). Але іноді все ще намагається через умовно «нейтральні» джерела організовувати масштабні компрометуючі кампанії. «Злив документів» про нібито сценарії контрнаступу України чи про оцінки перспектив Близького Сходу – типова гра росіян…

Перше: береш тематичні брифінги, щоб створити ілюзію правдоподібності. Частина цих брифінгів відкрита, частину закрито. Компілюєш матеріал як основу майбутнього «документа».

Друге: на підставі власного аналізу відкритих брифінгів доходиш необхідних висновків і вбудовуєш їх у «документ».

Третє: додаєш трохи перехоплених розмов чи розмов чиновників у барах/ресторанах. На жаль, людина слабка і періодично любить поговорити з колегами про «секрети».

Четверте: додаєш відверто фіктивних даних, які й мають спровокувати недовіру.

І нарешті, п’яте: масово публікуєш у соц/мережах, легалізуючи «злив».

Абсолютно простий алгоритм. Важливо лише забезпечити відносну правдоподібність «документа», актуальний час публікації (у період глобального інформаційного затишшя) і знайти репутаційні «джерела передачі» (або прямі – щоб джерела самостійно передали щось журналістам, не розуміючи, що грають у чужу гру; або непрямі – розмістити матеріали на майданчиках, які моніторяться журналістами та потенційними авторами)…

Мета «зливів» начебто секретних даних очевидна. Відвернути увагу від актуальної підготовки до наступного етапу війни…. Посіяти певні сумніви та взаємні підозри між партнерами: «То чи є зливи? А якщо є, то звідки?» і «Чи не треба зменшити обсяги довірливої комунікації?». Внести розколи в певні внутрішні підготовчі процеси…