Глобальна дискусія щодо майбутнього місця Рф, країни з дивними | Михайло Подоляк

Глобальна дискусія щодо майбутнього місця Рф, країни з дивними, але абсолютно очевидними історичними девіаціями, набирає обертів. І це вкрай важливо. Бо без відповідної терапії нічого не буде. І однією з найважливіших умов «лікування» є поступовий злам історичних фейків (традиційних для СРСР 2.0, під карикатурним брендом якого виступає сучасна Рф).

Так, Польща вперше заявила, що хоче домогтися від Рф виплати репарацій за шкоду, завдану в Другій світовій війні. Але ж не тільки в другій. Треба говорити й про іншу шкоду, завдану державним суверенітетам: тотальні обмеження, примусове психіатричне лікування, масові арешти дисидентів тощо. Так чи інакше, початок є. Багато років абсолютно несправедливо СРСР і його правонаступниця Рф вважалися виключно країною – переможцем у Другій світовий. Але категорично замовчувалося те, що Союз і Третій рейх були співавторами війни в 1939 році, що мало вкрай тяжкі наслідки для багатьох країн. Відповідні докази очевидні й не потребують додаткових вивчень, а потребують виключно початкових юридичних фіксацій.
На мій погляд, офіційна Варшава виступає з надзвичайно важливою ініціативою, яка розпочинає абсолютно необхідну розмову про відповідальність і покаяння радянського режиму. Репарації для Польщі, на яку віроломно напали з двох боків, – це лише один з елементів цієї розмови.

Маємо говорити і про обовʼязкові російські виплати окупованим країнам Балтії, компенсації депортованим народам – кримським татарам, калмикам, інгушам, ічкерійцям, карачаївцям, балкарцям, ногайцям, понтійським грекам тощо. Російська імперія, а згодом СРСР системно й цинічно знищували українців: спочатку схід України заморили тотальним голодом, а після окупації західної частини провели масову «людську чистку» й там. Жорстокість, убивства, депортації, системні катування...

Такі злочини не мають строків давності. Треба відновити історичну справедливість і притягнути до юридичної відповідальності. Росія саме тому й поводиться сьогодні так нахабно, що за десятки років злочинів не понесла суттєвої відповідальності – не пройшла через покаяння та масштабні репараційні виплати, які на власній кишені відчув би кожен росіянин. А безкарність завжди є оптимальним живильним середовищем для агресії, реваншизму й класичної російської експансії на суверенні сусідні території…