Будь-яка внутрішня дискусія в будь-якій партнерській країні пр | Михайло Подоляк

Будь-яка внутрішня дискусія в будь-якій партнерській країні про необхідність допомоги Україні потребує аналізу й оцінки базових тез, які є абсолютними після майже двох років війни...

Перша: Росія/Путін розпочали повномасштабну криваву війну з великою кількістю жертв не для того, щоб «укласти мир», не досягнувши своїх руйнівних цілей.

Друга: Росія/Путін не обнуляли б власну репутацію та не закопували б у землю / саджали б в інвалідні крісла пів мільйона власних громадян задля невеликого фрагмента чужої території. Їм треба все й одразу, і обов’язково з величезною кількістю вбивств, депортацій, вигнань.

Третя: питання спільних інвестувань в обороноздатність України – це швидше питання про те, чи хочеш ти особисто в прямому ефірі спостерігати, як Росія/Путін жорстоко вбивають десятки чи сотні тисяч громадян іншої країни, і чи готовий ти це прийняти й на це погодитись.

Ну й головна теза, яку вже можна активно обговорювати: чи готові ми (жителі будь-якої європейської країни) до великої війни та воювати самостійно, якщо Росія/Путін не програють нині, а, навпаки, отримавши великий практичний досвід геноцидної війни та гарантованої безкарності, підуть далі розширювати свої авторитарні угіддя.