Війна дедалі більше заходить на територію безумовного агресора | Михайло Подоляк

Війна дедалі більше заходить на територію безумовного агресора – Рф. І це про справедливість та історичну невідворотність. Газовий термінал у Ленінградській області – вкрай чутливе відлуння агресії.

Будьмо відвертими: лише три паралельні процеси приведуть нас до правильного фіналу – обовʼязкові тактичні поразки Рф на полі бою, тотальна ізоляція Рф у міжнародних інститутах (передусім у Радбезі ООН) і повна втрата Росією можливості отримувати суттєві надходження від продажу сировини…

Розумію, що дехто продовжує вважати за можливе брати участь у «зароблянні додаткових премій на Рф, даючи останній змогу обходити заборони». Але це питання часу й остаточного прийняття демократіями аксіоми: доки Рф існує в путінському вигляді, ризики фатальні для всіх. Тому справжні санкції неминучі. Навіть якщо світ буде нездатний загальмувати роботу економіки агресора, це обов’язково станеться за логікою самої війни.

Неможливо запустити механізм кривавого конфлікту та не зазнати абсолютних втрат самому. Особливо після двох років повномасштабної війни. Багато що в прямому й переносному сенсі згорить. Неможливо розпочати агресію проти сусідньої держави та сподіватися на тиху покірність жертви й незмінність роботи своєї олігархічно/корупційної економіки. Прізвище винного в тому, що по всій Росії палають нафтогазові підприємства й військові заводи, відоме. Імперія занурюється в пекло, і субʼєкт «Путін» ефектно роздмухує там вогонь. На своїх територіях. Тому що платити все одно доведеться сповна…