Що там із «чотирма напрямками» пана Лукашенка? Якщо коротко, | Михайло Подоляк

Що там із «чотирма напрямками» пана Лукашенка?

Якщо коротко, то всі ці напрямки швидко наближають «патріарха» з 28-річним стажем сільської диктатури до дуже похмурої «особистої осені наодинці»…

Але все ж таки, навіщо Путіну потрібен «другий фронт» із Білорусі? Аби не опинитися на самоті на трибуналі історії. Кожен день наближає Кремль до неминучої поразки. Вже немає репутації, друзів, підтримки, майбутнього. І що далі, то болючішою вона (поразка) буде. Росія закріплюється в статусі країни-терориста та міжнародного ізгоя, і в Москві не хочуть насолоджуватися поразкою й огидним статусом наодинці. Для цього є лише один спосіб – замазати «партнера» кров’ю.

Але Білорусь – це не лише Лукашенко чи генерали, що уникають «повістки» в будинок для літніх людей, бо їхній золотий вік припав на Карибську кризу. Це десятки тисяч молодих пасіонарних людей, які бажають для своєї країни кращої долі, ніж виправна колонія. Це тисячі, що були вимушені покинути свій дім, аби не жити в трудовому таборі із заклеєними ротами.

Тому саме від дій білорусів, а не Лукашенка, залежатиме, якою увійде в історію країна під назвою Білорусь. Ніколи не пізно зробити правильний вибір. Ніколи не пізно стати народом-героєм. Для цього просто потрібно сказати «ні» z-чумі, обравши сторону добра. Підтримавши вільну Україну…