Єдине чи подвійне (множинне) громадянство в Україні? Як відом | МАГЕРА🇺🇦ПРО🇺🇦ВИБОРИ

Єдине чи подвійне (множинне) громадянство в Україні?

Як відомо, Президент України 2 грудня цього року подав пакет законопроектів щодо громадянства (за номерами 6368 - 6372). Ці законопроекти визначені як невідкладні, тобто розглядатимуться у парламенті позачергово.

Якщо відверто, мене дивує, що глава держави, який за статтею 102 Конституції України має бути гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, подає законопроекти, що суперечать статтям 4 і 24 Основного Закону.

Звісно, під принципом єдиного громадянства, зафіксованим у статті 4 Конституції України, як унітарної держави, не маються на увазі такі, здавалося б, очевидні для кожного конституціоналіста абсурдні поняття, як «громадянин міста Києва», «громадянин Верховинського району», «громадянин Тернопільської області» чи «громадянин Автономної Республіки Крим», на що фактично звертає увагу чинний Закон про громадянство протягом останніх 20 років.
Скажу більше. Навіть в абсолютній більшості складних (федеративних) держав світу суб‘єкти федерації не мають власного громадянства. До цієї меншості належала свого часу Українська РСР як союзна республіка (суб‘єкт федерації) у складі Союзу РСР, що формально мала громадянство УРСР. Ті з нас, кому 45 і більше років, добре пам’ятають, що самЕ громадянство Української РСР було лише фікцією. Жоден виданий особі документ, в тому числі паспорт громадянина СРСР, не містив запису щодо громадянства союзної республіки.

Часто на підтвердження своєї тези щодо начебто «відсутності заборони на подвійне громадянство» наводяться посилання на частину першу статті 25 Конституції України: «Ніхто не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Цим обґрунтовується нібито відсутність санкцій для громадянина за наявність чи набуття громадянства (підданства) іншої держави.

На мою думку, для правильного розуміння цієї ситуації варто тлумачити Конституцію України системно, в тому числі під історичним ракурсом - беручи до уваги усі конституційні документи, які існували з часу проголошення незалежності України.

Йдеться про:
1) статтю 31, пункт 15 частини третьої статті 97, пункт 11 статті 108, пункт 10 статті 114-5 Конституції (Основного Закону) України 20 квітня 1978 року;
2) пункт 1 частини першої статті 18, пункт 19 частини першої статті 24 Конституційного Договору 8 червня 1995 року;
3) статтю 4, частину першу статті 25, пункт 2 частини першої статті 92, пункт 26 частини першої статті 106 Конституції України 28 червня 1996 року.
З цими положеннями конституційних актів Ви можете ознайомитися самостійно.

Зверну увагу у цьому контексті лише на 4-рьох важливих, як на мене, моментах.

По-перше, принцип єдиного громадянства існував в Україні завжди. Принаймні з 1991 року.

По-друге, з принципу єдиного громадянства, а саме - протягом 1992 - 1996 років був лише один виняток - на основі двосторонніх державних договорів допускалося подвійне громадянство. Щоправда, мені не вдалося розшукати жодного двостороннього міжнародного договору України з цього питання.

По-третє, коли існував виняток із принципу єдиного громадянства, в Президента України були наявними повноваження стосовно вирішення питання саме щодо виходу з громадянства України. Натомість, коли Конституція 1996 року не передбачила жодних винятків з принципу єдиного громадянства, в глави держави повноваження в цій частині розширилися і полягають у прийнятті рішення про припинення громадянства України. Тобто, крім видання указів про вихід з громадянства України (як лише однієї, але не єдиної з форм припинення громадянства), це також видання указів про втрату громадянства України. Наприклад, у разі наявності або набуття громадянства (підданства) іншої суверенної держави світу або виявлення недостовірної інформації у клопотанні для отримання індивідом громадянства України.

По-четверте, помилковим є ставити знак рівності між позбавленням громадянства України та втратою громадянства України.