Чомусь з етапом дорослішання та набутим досвідом питань стає дедалі більше.
Радує навик відчуття справжнього.
Не радує відсутність ідеального світу.
Присутність в соціумі достатньої кількості затягнутих людей без критичного мислення схиляє до злості. Злість породжує сумніви. Дальше віра стає хиткою. На цьому етапі відбуваються життєві програші. Якщо вчасно не зупинити себе, то бути вірним принципам та вищим цілям стає важко. Життя виглядатиме нестерпним, а вся робота виглядатиме безглуздою та непотрібною.
Відмінність справжніх- вчасно побачити куди заносить, завдяки глибинному аналізу.
Дальше повертаємось і робимо все, щоб віра моя була гранітом, щоб зросло завзяття, міць.
Звучуть просто, легко, зрозуміло. Практика потребує зусиль. Пошук мотивації займає час.
Шляхи різні, принципи одинакові. Викликів буде чимало.
Прожити справжнє життя можна вважати подвигом. Не кожен на це здатній. Чому так, відповіді немає.
Служу народу України
@magnat_ua
