Чим більше знаходжуся на фронті, тим більшим стає спустошення. Ентузіазм побудови планів на майбутнє відсутній. Плани виглядають примарними та в якісь мірі нездійсненними. Бо перше це невідомо коли і чим все закінчиться, друге- невідомо чи виживу. Ці два пункти є основними, які руйнують будь-який фундамент. Фокусування на військовій справі працює зараз на вигорання, чим на акумуляцію енергії. Набутий досвід починає розслабляти. Не вистачає ресурсу бути постійно пильним. Війна морально виснажує всіх. Етап вигорання зараз велика загроза у війську. Попри все, більшість знаходить силу та повертає адекватність на місце. Не зважаючи на те що частіше звучать такі фрази: «я їб@в», «я в тилу корисніший», «я хочу жити». Це ще один пункт заради якого приходиться жертвувати всім, щоб світило українське сонце. Хочеться, щоб молоде покоління усвідомило ціну і пам’ятало про неї. Мені не потрібна слава, мені потрібна адекватність, пам’ять та побудова справжніх українських цінностей, які стануть нашим міцним фундаментом подальшого розвитку. Все ще не втрачаю надій та вірю що здоровий глузд переможе і ми браття запануєм, у своїй сторонці.
Слава Україні!
@magnat_ua
