мої друзі зараз десь упаруються всяким лайном, не в силах вине | Культ Чучхе з присмаком ревО

мої друзі зараз десь упаруються всяким лайном,
не в силах винести тверезості цього світу.
я і сам такий. в самому центрі Львова
хрещусь кожен раз проходячи повз собор Юра, що лежить в обнімку з небом,
наївно вважаючи що мої гріхи відпустять мене і я перестану бухати. не в ладах з собою,
і мої друзі не опиняться в дурдомі або на нарах.
я в самому центрі міста рейвів, повій і наркоманів.

що зробити за тисячі кілометрів. помолитися, перехреститися, напитися і самознищитись.
хоча молитви які молитви. жодної я не знаю,
зате напам'ять бля запам'ятав адресу чергового притону
підніми мене вночі, запитай - я відповім
без єдиної запинки, як кревська унія в сьомому класі.
скільком ще померти з передозом,
потонути в безнадії, як в сільській параші, і ніколи більше
звідти не вибратися.

виплакатися. я виревів сльози всі
на Лисій горі, пізжу.
в падіках таких непотрібних.
ось звідки з'являються калюжі.

друзі назвуть мене душним
за моралізаторство і навздогін
нехай лицеміром,
адже сам я не кращий і то пощастило щей.
незаслужено.

холоднеча криє матом маршрутки.
я в центрі міста. молюся чисто щоб
все було інакше, і щоб
батьки навчили мене любити ще в дитинстві.
серцю зупинитися не завадило б
і озирнутися. піздєц.
залишаються лише мати і скарги.

виявити себе посеред вулиці,
оточеної мусарами з собаками
і повіситися на власних думках на хресті
втраченим і відбракованим.

скільки раз заповнювали на нас протоколи
патрульні. і ми сміялися. і хулі.
Наступний раз точно стане останнім,
але скільки буде останніх разів
перш ніж не залишиться дороги назад.

говорила мені мама не бути наркоманом
як дядько або дядько мого товариша
або батьки чи брати колишніх
коханих. а знаєш, мамо

краще я промовчу.

Alter