там, де небо пестить землю,
за кривавою лінією горизонту,
місяць втомлено стелить світло
і вмирають тіні.
в тих краях, де плачуть цикади,
обіймаються заходи з світанками
і зупиняються кадри.
значить, це комусь треба.
де вогнями горять хмарочоси,
я сиджу і курю біля вікна.
там гніт мій набитий на ребрах.
ти теж сидиш одна
на іншому березі безіменної річки,
де мости тримаються за руки.
розсікають їхні кораблі-вогні
і вони залишаються одні, факт.
це місто залите самотністю
і всередині, і зовні, а отже
ніхто з нас самотній не залишиться.
ми разом. навіть якщо не хочеться.
по різні береги барикад
дві самотності шукають вихід.
там, де хмарочоси, цикади, мости,
де ніч ліхтарями виїла
вулиці і останній корабель охолов,
ми знайдемо.
клянусь.
ми знайдемо.
і я, і ти.
Alter
