Власне, існує дуже багато колег хто не відгукується мені по ст | Манул веде себе прілічно

Власне, існує дуже багато колег хто не відгукується мені по ставленню до життя та професійним моментам, але мушу зазначити, що на відміну від останнього юнака, я не дозволяю собі (як і багато інших колег собі не дозволяють) називати інших шарлатанами, та казати що підход не працює.
Підходи працюють будь які.
Питання в тому, с ким і в чиїх руках.
Стверджувати, що емоційного інтелекту не існує можна тільки якщо його не розвинув. Це як з мисленням підприємця - якщо стикався з цим та розвинув - воно є, якщо думаєш що це везіння - то його не існує.
В один момент я бачила в юнака комент від підписника «чим може допомагати стояння на цвяхах? Нам з дружиною допомагає», юнак відповів щось про «нічим, крім стимулювання рецепторів та вивільнення ендорфінів коли припиняється біль». Я була вражена тим, як людина все узагальнила. Власне, я ніколи не стояла на цвяхах та не маю до цього цікавості, але логічне мислення мені шепоче: це і внутрішнє центрування, і час коли не робиш нічого окрім уваги на тіло (а ви пробували щось таке? Це саме по собі - практика), і момент розвинення чутливості до себе, і медитація бо так чи інакше наодинці зі своїми відчуттями. І коментатор знайшов собі спосіб допомагати, знайшов стабілізатор, а тут психолог-спеціаліст каже «та то фігня». І от таке я не розумію якщо чесно.
Саме ця різкість, категоричність, радикальність - це ворог психології як такої, бо більшість з нас тоді зі своїми способами, практиками, ідеями - право на існування не мають, або мають та з клеймом шарлатанів.