Вчора був день волонтера, сьогодні – день ЗСУ. У зв'язку з чим | Марк Савчук

Вчора був день волонтера, сьогодні – день ЗСУ. У зв'язку з чим хочу розповісти вам одну цікаву історію

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Україна перетворилася на "друге міністерство оборони". Пів країни щось кудись возило. Їжу, воду, теплий одяг, броніки, каски, тепловізори, форму, боти, загалом до всього, до чого могли дістатись руки.

У Олени був підземний бункер у якому я та Єлісей Ходоловський та багато інших займалися волонтеркою. Так ось, одна цікава історія:

Пише мені у телегу один незнайомий чоловік та й каже:

- Марк я чув ви шукаєте фури? (ми завжди шукали транспорт, який їхав із західної України до центру, потрібна була допомога доставляти вантажі).
- Так, шукаємо, а що?
- У мене є знайомий який проїжджатиме Львів, він "напівпорожній". Якщо вам є що завантажити – телефонуйте водієві.

Я одразу пишу Ann Baru, питаю чи можна пригнати фуру. Вона каже "конеш нехай заїжджає, у нас тут купа їжі, складати вже нікуди". Наступного дня, фура приїжджає до Ані, її завантажують хєровой горой різноманітной гуманітарки і вона виїжджає на Київ.

Виникає питання - фуру то ми завантажили, А РОЗВАНТАЖУВАТИ МИ ЇЇ БУДЕМО? (Д7 зазвичай возила вантажі бусиками або легковиками).

Обдзвонивши кілька зовсім незнайомих мені людей (але порадені мені "друзями друзів", або "воргамі ворогів") був знайден "склад", куди погодилися прийняти "вантаж".

Адресу я продиктував водієві, куди він приїхав та “розвантажився”.

А тепер давайте зафіксуємо:
1) Людина яка ЗОВСІМ мене не знає, пише мені і пропонує “фуру в якій є місце”.
2) Водій фури приїжджає на адресу, де його (незнайомі йому люди) завантажують товаром на кілька сотень кг, хлопають по спині та бажають “приємної дороги”.
3) Водій їде за вказаною мною адресою до якихось людей, про які він нічого не знає.
4) "Склад" фуру приймає, спрямовану людиною якого вони НІ РАЗУ не чули, не бачили. Розвантажують її. Дзвонять мені і кажуть "ваш вантаж прибув - забирайте".
5) Водій не просить жодних грошей, просто розвантажується та їде назад на західну Україну далі “возити гуманітарку”.

ОТ ЦЕ БЛЯХА ЯК ВЗАГІ ПОВИННО ПРАЦЮВАТИ?

Коли з Лялєю приїхали "на точку", склад виявився офісним приміщенням серед житлових будинків (може там садок колись був, бо будівля не дуже велика). ЯК ТУДИ УМУДРИЛАСЯ ЗАЇХАТИ ФУРА - не розумію взагалі.

На складі нас зустріла чарівна жіночка Тетяна, колеги якої дві години тому розвантажували цю фуру.

Виявляється, весь "офіс" вже давно перетворився на штаб волонтерів, у який (як я зрозумів) всі звозили все що завгодно. Там був і одяг, і вода, і їжа, і медикаменти. Хтось (як ми) допомогу привозив, хтось приходив, щоб узяти щось собі, хтось відвозив військовим на фронт, хтось забирав “далі на схід”.

Тобто, за фактом, це був такий перевалочний пункт. НІХТО НІ У КОГО НІЧОГО НЕ ПИТАВ. Жодних документів, усі вірили один одному на слово (і що найцікавіше – все ІДЕАЛЬНО працювало).

З цього складу ми допомогли взяти медикаменти силовикам із НАБУ (частина яких воювала на фронті, частина охороняла президента).

Коли Тетяна питала як мене записати в телефоні я сказав “Марк”, вона мені каже “У мене за останній день уже третій Марк” :) Тоді я їй сказав “Запиши тоді “Марк із зірочкою” - такий точно буде один

І так я в неї і записаний, "Марк із зірочкою". І вона в мене - "Тетяна із зірочкою". Сьогодні написав їй, подякував їй за допомогу.

Тарас Чмут в одному зі своїх інтерв'ю сказав, що в січні 2022 року сидів у кабінеті Залужного і вони обговорювали наступ росіян. І Валерій Федорович тоді сказав: “Ми зможемо перемогти, тільки якщо вся країна об'єднається і буде чинити опір оркам”.

Так і сталося. І повірте мені, у такого народу точно вистачає сил і волі побудувати гідне майбутнє для себе та своїх дітей. Я в цьому не сумніваюся ні на хвилину. Дякую всім хто захіщає Україну

Бо незламність - це саме ви!

Слава ЗСУ, Слава волонтерам України!