​​Продовжуємо ділитися віршами, написаними жінками під час вій | МАРШ ЖІНОК

​​Продовжуємо ділитися віршами, написаними жінками під час війни. Понад 3 місяці ми виборюємо своє право на свободу, незалежність та мир. Понад 3 місяці тримаємося та щоденно наближаємо нашу перемогу. Понад 3 місяці зберігаємо ваші рядки, сповнені емоціями, вірою та життям

*******

«Ну, як ви там? Чи видно вже кінець?
Чи ми пройшли шляху хоч половину?
Бо ми себе вже згризли нанівець!
За кожну смерть несем в душі провину...
Ну, як ви там? Тримаєтесь? Живі?
До нас вже повертаються лелеки,
Вже прилетіли гуси й журавлі...
А ви до нас повертетесь здалека?
Ну, як ви там? Стріляють?
Все горить?
О, Боже мій, за що нам така кара?
Казали, що нас хочуть захистить?
Від кого? Лише посмішка лукава...
Я так чекаю... Я рахую дні... Я мечуся...
Я мучуся в чеканні!
До перемоги роки? Може дні?
І кожен день для мене як останній...
А в небі чорно... Ні, то не весна...
То не гніздяться кочівні ворони.
Снує містами й селами війна,
І сіє смерті пачками...
Перони...
Вже не стрічають люблячих сердець.
І сльози там... Вітри лиш обдувають...
Вмирають діти, вибухи і смерть...
А по сусідству, кажуть, не вбивають...
Погане плем‘я, о, бісівський рід!
Для чого вас на світ родила мати?
Людина на землі лишає слід?
А як же ви? Що будете лишати?
Ім‘я погане, смерті і прокльон?
І внукам вашим з крові не відмитись!
І майорить в броні блакитний льон
у жовтому колоссі...
Треба битись...
Ну як ви там, соколики, сини?
Батьки дітей, що ждуть вас так з дороги...
З дороги смерті...З чорної війни...
Чи видно там початок перемоги?»

Галина Ганчук 08.03.2022

*******
«Надворі війна,
Вік - двадцять перший,
І мати плаче тихенько:
Забрали сина сплатити сповна
За Батьківщину - неньку.
І син пішов у серці з вогнем
Із духом міцним, невмирущим.
Скоріш ты вертайся,
Увесь в орденах,
І з розумом світлим, тямущим.
Тримайся і знай,
Завжди тільки знай:
народ України с тобою,
Забудь про журбу,
забудь про печаль;
Тримайтесь пліч-о-пліч юрбою.
І сонце хай сяє
І дощ нехай хлине –
Тебе не зламають ніколи,
Тримай ти у серці частинку тепла
І світлі Вкраїнські простори.
Терпи все що можеш:
ти зможеш усе
І стяг синьо-жовтий поможе,
А дух твій міцний,
Український дух
Ніхто подолати не зможе.
Чекає нас шлях –
Великий шлях
І всю Україну чекає
Ми пройдем його з вогнем
У серцях
Нехай до кінця він палає,
Нехай кожен день звучать на вустах,
По широким просторам Вкраїни.
Прості та значущі,
Три слова всього:
Вертайтесь додому живими!»

Олександра Андрусенко, м. Суми

*******

«5та ранку, дзвінок без «доброго»
5 ранку, паспорт. аптечка. зарядка
5 ранку, «скоро! я скоро! в порядку!»
5 ранку, «хоча б не сама…»
5 ранку, розхристана постіль
5 ранку, перекритий стояк
5 ранку, подорож
5 ранку, без початку й кінця
5 ранку, «о Боже!»
5 ранку, в голові «Отче наш»
5 ранку, в мільйонів
5 ранку, один календар
5 ранку, обведено чорним
5ту ранку недоброго ПЕРШОГО дня»

Ярослава Величко, 08.03.2022

*******

«Я намагалася писати вірші про війну,
І якось вгамувати не мою/мою вину.
Та не складалися рядки крізь біль,
Хоч руський корабель і сів на міль.

Немає майбуття у цього корабля,
За кожне знищене життя і зранене маля,
Ніколи не розплатяться вони, повік.
За всіх дружин, яких не поцілує чоловік.

За кожну рану, травму, руку і рубець.
За всіх, хто до кінця, хто був борець.
Спокутувать вину їм крізь століття,
І вигрібать з Кремля те людосміття.

А нам ще будувать театри в Маріуполі,
І церкву звести з прапором на куполі.
Хай майоріє синьо-жовтим наша віра,
Бо ми - то Україна, духу й сили міра.»

Ангеліна Поповцева, Люблін, 25.03.2022