Інколи здається, що до кінця життя розгубиш себе на дрібниці. І страшно не встигнути зробити щось цілісне, що допомагає не розпорошуватись, а знайти хоч якусь стабільність, яка б заспокоювала душу. Це в мирному житті так було. А коли все розбомбила війна, озираючись назад заздрю, скільки ми мали стабільності.
Усе відносно.
