2018-04-09 12:12:08
Який урок лідерства з розп’яття Христа і чи варто дозволяти іншим себе розпинати???
Чи помічали ви, що часто християни замість проявлення любові, благодаті, тихого докору, обирають публічне розп’яття інших?
Скандал навколо Білла Хайбелса, Равві Захараяса та інших публічних постатей - вірний доказ тому.
Хоча роблячи це, вони хочуть захищати християнство в чистоті. То зрозуміло і добре, але питання більше про те, як це робиться і чи всі методи виправдовують цілі?
Таке відчуття, що християни забувають хто наш ворог і починають війну один проти одного.
Ось моі роздуми...
В Пасхальні дні, спершу роздумую про розп’яття Христа. Мені цікаво, що думав і що переживав Христос, коли ніс хрест. Він був впевнений в своїй праведності, але дозволив себе розп’яти. Звісно, Він мав вищу місію - спасти людство від гріха. Але чи значить це, що Йому то давалося легко?
Я думаю, що очевидно, що ні. Причому, що Він був в тілі, яке було слабке і тягнуло назад. Він підбадьорював учнів в Гефсиманському саду не спати, але перебувати в молитві. Тричі приходив і заставав їх сплячими, на що Ісус сказав: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!» Вiд Марка 14:38
Ісус знав, що наше тіло немічне і Він перебував в тілі, але вмів боротися в Дусі.
Отож, Ісус не просто прийшов на хрест і заявив - розпинайте, щоб вам спастися, це моя місія. Він пройшов всі знущання, які лише можна було уявити, плювання, словесне пригнічення, побиття, поділ його одягу, висміювання Царства і так далі. Внаслідок, ми можемо розраховувати на співчуття Христа в подібних муках і на Його силу, яка здатна перемогти будь-яку проблему. Але при цьому Ісус сказав учням, що і вони будуть страждати подібно за Нього...
Давайте подумаємо, що ми можемо навчитися з цього і чи уникнути нам страждань?
Я вважаю, що життя лідера передбачає те, що його(її) будуть розпинати. Частіше(але не завжди, див. пункт2), це будуть робити саме такі люди, хто вчинив це з Христом, а це самоправедні люди, які не шукали в собі гріха, а мала за місію шукати його в інших. Які хотіли чинити за законом, а не за благодаттю.
Моя відповідь на це наступна:
Якщо ви лідер, і на вас сипиться критика, то звісно спершу перевірте своє серце і подумайте що з того дійсно відноситься до вас. Для вас це шанс стати кращим і вибачитися за вчинені помилки.
По-друге, подумайте про те, які потреби тих людей, які вас критикують. Вони критикують, бо хочуть щоб ви задовільнили їх потреби, якими ви можливо знехтували і вони мають право бути почутими. Не спішіть сфокусуватися лише на собі, тим більше виходьте швидше з самокритики та картання себе і постарайтеся почути та зрозуміти інших.
По-третє, дозвольте себе розпинати, як зробив це Ісус. Але тільки до тих пір, якщо ви достатньо сильні і це не починає вбивати вас, шкодити команді чи вашій справі. Тобто, так я пропоную дозволити людям розпинати вас, щоб вони бачили ради кого ви робите те що ви робите. Бо навіть критика інших не спосібна спинити вас, якщо ви впевнені, що покликані Богом на цю справу. Адже Бог обирає нас, простих людей з немічним тілом робити великі справи. І Він знає, навіть дозволяє падати і вставати. Головне вставати. Якщо критика інших призводить до того, що ви падаєте, здаєтеся і не хочете подовжувати рухатися далі, то задайте собі наступні питання.
Ви що дійсно не припускали, що могли допуститися помилок? О то у вас проблеми з гордістю та самоправедністю тоді. Визнайте свої помилки і рухайтеся далі. Хто визначає ваше покликання? Якщо думка людей вас так пригнічує, то вам за лідерство і не варто було братися.
Джон Максвел каже: «Лідери перебувають у найкращій формі за високого тиску. Усе, що в них є, виходить на поверхню».
Цікаво почути ваші роздуми щодо цього, пишіть на @yuliaNikolaychuk
П.С. Зі святом Воскресіння вас і бажаю Силою Христа мати перемоги в кожній сфері вашого життя.
175 views09:12
М
