І одразу надзвичайно корисний контент. За час, поки цей канал | ⚡️БАХМАТОВ⚡️
І одразу надзвичайно корисний контент. За час, поки цей канал вивсітлював роботу штабу я запустив свій подкаст Правий Берег Лівий Берег. Цей подкаст це місце для обміну думок. Ми створюємо діалог суспільства для того аби не чекати доки хтось прийде і змінить наше життя на краще, а робимо це самостійно. Новий випуск подкасту вийшов надзвичайно цікавим і змістовним.
Розумію, що не всі мають можливість півтори години слухати подкаст, проте в цьому випуску було критично багато критично важливої інформації про критичне мислення, вибачте за тавтологію. Тому дозволю собі зробити вижимку основних меседжів, для тих, хто не зможе послухати, але хоче глибше розуміти суспільно-політичну ситуацію в країні, знати що слід робити для того, аби зміни на краще відбулись в Україні як найскоріше і, головне, що кожен з нас мусить робити аби це відбулось ще за нашого з вами життя, а не в наступному сторіччі.
Отже. Розпочали ми подкаст з того, що обговорили таке поняття як “Новий суспільний договір” В цій частині головне для нас всіх це розуміння, що новий суспільний договір, це не якийсь універсальний документ. Це, в першу чергу, запит на нову систему взаємодії суспільства. Так звані правила гри, де всі стейкхолдери домовляються між собою про те, як буде взаємодіяти суспільство, влада, бізнес. Основним активом який необхідний для того, щоб звільнитись від системи взаємовідносин, що спираються на корупцію, “кумівство” і тіньові схеми, є люди з критичним мисленням. В Україні, за даними що наводить Валерій, таких людей 15% з загальної маси. Саме ці люди за формулою “активна меншість задає вектор розвитку суспільства, а пасивна більшість визначає темп цих змін” задали з 2014 року вектор розвитку країни. 15% людей з критичним мисленням це кількість, якої достатньо для того, аби позитивні зміни відбулись. Але 15% це не достатньо, щоб вони завершились. Що робити? Активна меншість має поставити собі за мету взяти під шефство хоча б одну людину, яка поки що не користується критичним мисленням і перетягнути його в табір “розумних”. Це легко сказати і дуже важко зробити, проте іншого шляху не існує. При цьому слід пам’ятати, що просто читання лекцій не працює. За висловом Віктора Франкла “Цінностям неможливо навчити. Їх потрібно пережити” (цитата не точна) Тобто втягнувши людину в суспільно-політичне життя і проєкти, вона з високою долею вірогідності, навчиться основам і скілам які необхідні. Які це процеси? Якщо говорити про життя в місті, то Валерій Пекар радить створити ОСББ. Бо, на його думку, ОСББ це найкраща школа демократії. Адже людина, що пройшла етап установчих зборів, підписання статуту, обговорення бюджету та контролю цих всіх процесів, буде краще розуміти що таке комунікація, громадська коаліція, переговори. Вона матиме розуміння того, як працює влада і більш розсудливо зробить свій вибір на наступних місцевих чи національних виборах. Адже вона матиме щеплення від популізму і розумітиме чи має програма, того чи іншого кандидата, основні ознаки політичної програми, чи обмежується гучними, але порожніми, за своєю суттю, словами.
Також Валерій детально розповів, що має на увазі коли каже, що політична система за якою живу Україна це Демократичний Феодалізм, про який він пише в ось цій свої статті https://site.ua/valerii.pekar/15733-demokratichniy-feodalizm-yak-sotsialniy-ustriy-ninishnoyi-ukrayini/ (раджу почитати кожному) Ця розмова і ідея дуже тісно переплітається з результатами розслідування Дениса Бігуса про кандидатів в мери Києва, яке він нещодавно опублікував на своєму ютуб-каналі. Висновок перший : нічого дивного в результатах цього розслідування немає.
