Іноді складається враження, що історико-політологічні опуси Пу | Max Mykhaylenko Maxline

Іноді складається враження, що історико-політологічні опуси Путіна пише Сергій Дацюк, який дуже вчасно розгорнув боротьбу з "корпорацією націоналістів" та "безсуб'єктністю" України. Тільки оце домучав я його гнітюче довгу, як язик хамелеона, публікацію "Що таке Україна", в якій Дацюк нібито сперечається з Грицаком. Власне, це перелік претензій до українців, які не відповідають високим стандартам філософа-політтехнолога, який прагне вести нас до якогось віртуального цивілізаціонізму-комунізму. Звісно, Дацюк закінчив філософський факультет тоді КДУ ще в 1991 році і такі нахили йому можна було би пробачити. Якби ж то лишилися совіти, нинішній віртуолог безкомпромісно громив би відкритих і прихованих ворогів марксизму-ленінізму з посади інстуктора Київського обкому КПУ, грізно стискаючи однатровий капелюх-пиріжок. Десь поряд із ним працював би і комсомольский секретар Арестович, на чолі бабок-хунвейбінок влаштовуючи погроми дисидентів-націоналістів та збір рублів на боротьбу з расизмом у США.Та не сталося, як гадалося - розвалилися совіти, прийшов капіталізм, довелося працювати і нашому хвілософу. Насамперед - язиком, бігаючи цуценям за олігархами та політичними аферистами, які обезкровлювали країну. Але поступово вік і крінж від відсутності запиту брав своє, на обрії заворушилися чорні хмари маразму, через що філософ почав епатувати суспільство публікаціями із погано замаскованою українофобією. Мабуть, це типологічно схоже на акціонізм Петра Павленського, який прибив свої геніталії до Червоної площі чи П'єро Мандзоні, який створював експозиції зі власних екскрементів. Страшно подумати, чим ще планує здивувати нас Сергій Аркадійович - мабуть, переодягнеться Данілою Богровим і приставатиме до американських радників із питанням "В чьом сіла, брат?"