Вітаю, малороси та свідомі друзі. Сьогодні ми тезово пройдемос | ✙Медвежатко✙|🍉
Вітаю, малороси та свідомі друзі. Сьогодні ми тезово пройдемося по старому як світ мовосрачу.
1. Масовий активний вжиток російської мови в Україні нікуди не зникне найближче століття. У масовому постіндустріальному суспільстві технічної епохи представляється неможливою асиміляція цілого ряду міст-мільйонників та наближених до такого статусу. Франція у 19 столітті змогла нав'язати єдиний літературний стандарт по всій країні шляхом введення загальної масової освіти та ЗМІ французькою мовою серед мас неосвічених селян в доіндустріальному суспільстві; Туреччині вдалося здійснити латинізацію алфавіту через ведення масової освіти серед до того на 99% неграмотного населення; більшовики знищити самобутні діалекти тої ж російської мови за тим же принципом. Зараз, коли давно маємо 100% грамотного та переважно урбанізованого населення, такі трюки не працюють. Для мільйонів людей міського середовища та культури російська мова є фактично рідною (а не "політично" рідною) з дитинства, предметом їх сімейного спадку, займаючи 99% їх побутового ефіру 24/7. Ніяка школа та україномовне телебачення не дасть її забути і повністю відмовитись в умовному Харкові. Звичайно, там є україномовні ентузіасти, але давайте будемо чесними: це саме що ентузіасти і як правило ідеологічно упереджені люди, а більшість людей не може бути ідеологізованою, намагання зробити домогосподарку експертом з усіх питань - побічний ефект проекту Просвітництва. Комформізм і аполітичність - це абсолютна норма для мас (для особливо обдарованих - це не є синонімом цілковитого похуїзму до навколишньої дійсності).
2. Мова - це засіб комунікації, а не свідчення про лояльність. Часто згадують Ірландію, якій цілковита англомовність не завадила вести збройну боротьбу проти англійців та плекати ірландський антибританський націоналізм. Підвалинами ірландської ідентичності є католицизм та ідея кельтського відродження. Україці не мають такого міцного релігійного бар'єру від росіян, тому наведу менш попсовий приклад. Сусідні шотландці взагалі не мають власної державності, обидві їх мови (кельтська та германська шотландська) також на межі вимирання, проте навіть за обмеженої суб'єктності вони мають окрему від англійців ідентичність, розмовляючи з ними однією мовою та перебуваючи в складі однієї держави.
3. Як бачите, російська мова за 30 років не зникла в Україні і не поспішає цього робити, проте все більше відв'язується від власне російської ідентичності, асоціації себе з росіянами. Аби поглибити цю прірву, пул людей на подобі Арестовича пропонує утворити окремий стандарт "української російської мови" та і взагалі рейданути рос.культуру, вибивши з-під ніг РФ монополію на неї. Тут я з ними не згоден, хоч і поважаю за оригінальність. Якщо коротко: я вважаю такий проект занадто громіздким, утопічним, амбітним, ризиковим, а результат може зовсім не виправдати себе; над втіленням чогось подібного можна було думати хіба у 1991 році, зараз занадто пізно. Як на мене, тут дійсно має сенс "скасування" рос.культури, знищення маркерів-символів як от толстоєвські-пушкіни-булгакови. Рос.мова залишиться неформальним засобом спілкування для мільйонів людей в Україні, однак у результаті "обезголовлення" рос.культури остаточно перестане якимось чином викликати сентимент до східного сусіда (хоч і головни чином через те, що цей сусід за останні три місяці вбив десятки тисяч українців, не ділячи їх за мовою). Водночас скасування має бути позбавленим емансіпаторського пафосу про 3000000 років пригнічення, який не личить великому європейському народу. Ті ж пам'ятники російським діячам слід прибирати тихо та суто з прагматичної точки зору: увіковічнення іноземних митців носить політико-дипломатичний характер. Кількість пам'ятників росіянам в Україні неадекватна навіть для формату російсько-українських відносин формату каденції Януковича. Щиро сподіваюсь, що це все не стане засобом політичного піару і країна обійдеться без всіляких загальнонаціональних "законів про дерусифікацію", а все буде вирішено місцевої владою на місцях.
