Я б, напевне, ніколи не глянула на книгу Енн Тайлер 'Рудий н | Меланчине життя і книжки
Я б, напевне, ніколи не глянула на книгу Енн Тайлер "Рудий на узбіччі" з власної волі. Чому? Ну як мінімум, анотація книги схожа на не дуже емоційну Санта-Барбару: такий живеш-живеш собі стабільним відлюдником, а тут хоп і якийсь син з'являється в твоєму дворі. Можливо твій, але це не точно. Ага! А ще забула згадати в анотації за спойлер стосунків героя з його подругою (читати як дівчина, але Міка, себто головний герой, не хотів її так називати)! То воно якось не цепляло. Допоки в літературному клубі не вирішили почитати щось легке перед новорічними святами. Відпочити.
Книга на вечір. Щоб взяти з неї щоооось глибоке, я не змогла, проте на диво дуже розслабляє. Текст написано лаконічно і без зайвих описів. Всі думки героя чи події складаються в загальну, але дуже розмазану картинку, де ти просто звикаєшся з життям та вибором чоловіка. Споглядаєш на нього існування збоку, адже описаний менталітет людей трохи не збігається з власним, але ніколи не знаєш, коли все може змінитись.
А, так, варто розказати про що книга? Перед вами історія про 40-річного технаря-відлюдника (як називали його в університеті), Міку Мортімера. Сам герой педант, живе по годиннику і дотримується вже давно складеного плану на щодень. Боже, як мене це бісило! Ця прискіпливість, бажання уникати людей і щохвилинний розпорядок дня. А ще бісили деякі не реалістичні діалоги, типу:
-привіт,
-привіт,
-що ти,
-та нішо,
-ясно.
Можливо ок таке в соцмережах, але ж не в офлайні.
А ще в Міки є дівчина, його плюс-мінус однолітка, вчителька (мікрорайону нашого жителька) Кес. Місцями згадуються і попередні його жінки, яких було не так вже й багато. Ще є нетямущі клієнти технаря, його хаотична (себто та, що живе в хаосі, порівнюючи з життям Міки) сім'я і той самий, рудий на узбіччі.
Знаєте, дійшла до висновку, що книга про несказане. Справді. Хтось комусь щось не озвучив в голос, але думав, що людина зрозуміє з мовчазних натяків. Ніт. Не зрозуміє.
Повторюсь: книжка на один разок, але максимально розслабляє і дає відпочити, спостерігаючи за розміреним життям героїв. Ну, без оцих емоційних амереканських гірок і кнопочок "викликати сльозу в читача".
А ще кажуть, що інша книга авторки емоційніша. Ну шош, прийдеться перевірити:)
