'Поміж життям і смертю стоїть бібліотека... і в тій бібліоте | Меланчине життя і книжки
"Поміж життям і смертю стоїть бібліотека... і в тій бібліотеці полицям нема кінця. Кожна книга дає шанс спробувати інше життя, яке людина могла б прожити."
Нора Сід — жінка бальзаківського віку. І її життя довго (проте дуже стрімко) котиться під три чорти: ні власної сім'ї, ні друзів, ще й кіт помер. Все дістало. Це точно не те життя, якого вона хотіла. Якого жадала. Тож чому б не вкоротити віку? Дійсно, чому ні?
Проте є можливість (майже одна на мільйон!) — вибрати те життя, що не бути її гнітити. Де вона буде щаслива. Коли вона не хотітиме смерті. І опівнічна бібліотека дає їй такий шанс, разом з образом бібліотекарки, яка так схожа (одне лице!) на ту саму, що працювала в шкільній бібліотеці. І пішло поїхало: 100500 мільйонів пережитих книг, де Нора жила всіма можливими варіантами свого альтернативного життя, якби десь воно пішло по-іншому. І, здавалось б, ось воно — ідеальне життя. Хоч і в кожному новому житті стосунки з близькими людьми були геть різні. Та щоразу знаходилось те саме "але", яке повертало її назад, в опівнічну бібліотеку.
Що ж.... а поговорімо про мої враження від прочитаного та думки, що вигулькували під час читання.
Читалась книга достатньо легко та швидко. За сніданком, обідом та вечерею. Чи то від того, що треба було розбавити серйозне чтиво, що читала багацько перед тим, чи то через те, що бракувало невимушеної літератури. Як мінімум, стало цікаво помре вона в кінці чи ні, знайде те своє ідеальне життя абощо. І хоч мене бісив депресивний настрій головної героїні, я шукала щось “високе” (спойлер: даремно, адже так його і не знайшла).
А ще в книзі є філософія! О так-так, лише не проста, а диванна. Ну, отака яку можна самому осягнути, сівши з подругами та щиро поговоривши. І, здається, Нора, головна героїня книги, закінчила філософський факультет чи то навіть ступінь філософа має. І часом зустрічалось А ОТ НІЦШЕ чи інші філософи і я така сиджу “це шо, знову університетська філософія на 2 курсі?”.
Так от, з надією знайти щось мотиваційно високе, я, читаючи книгу (а саме всякі повчальні репліки), лише ловила себе на думці, що “це ж було вже!”. Тож нічого важливого для середньостатистичної людини в книзі точно знайти не вийде, а от розважитись чи відпочити книга допоможе. І зрозуміла, що часом не треба шукати щось АЖ ТАКЕ, а просто дати книзі можливість тебе розважити, відірватись від життя і навіть, якщо нічого з неї не візьмеш, це не означає, що книга погана. Адже час проведений з нею був непоганий, еге ж?
Ще декілька цитат з книги:
“Життя не потрібно розуміти. Її потрібно просто жити”
“Він (кіт) любив тебе так само як і ти його, і, мабуть, не хотів, щоб ти бачила його смерть. Розумієш, коти знають свій час. Знають, коли їхня смертна година. Він і пішов на вулицю помирати, бо знав це.”
“Напевне, думка про екзистенційну філософію - то не ознака гарної нічної зустрічі, принаймні саме ця цитата.”
