Ольга Мідянко: 'Навіть якщо повернути час назад, все одно б ст | Менщина

Ольга Мідянко: "Навіть якщо повернути час назад, все одно б стала гінекологом"

Одразу у двох номінаціях - "Медичний працівник" та "Людина року" - конкурсу "Вибір року" перемогу отримала акушер-гінеколог Ольга Мідянко.

"Менщина" розпитувала Ольгу Миколаївну про її життя: "Народилася, виросла та навчалася я у Феськівці.

Мама дуже хотіла, щоб я стала вчителем, а я хотіла, щоб було не так, як хоче мама))). Тому після закінчення школи навчалася в Новгород-Сіверському медичному училищі. Саме там я вирішила стати акушером-гінекологом.

Там був викладачем акушер-гінеколог Іван Черненко (він і зараз працює). У нього якось так гарно все виходило, так пояснював, мені так сподобалося, що я ще тоді вирішила, що буду акушером-гінекологом.

Училище закінчила з відзнакою. Далі - навчання в Полтавському інституті. Хоча, чесно кажучи, і в училище, і в інститут вступила не відразу - лише з другої спроби.

В інтернатурі мене розподілили на хірурга, але я все одно стала гінекологом)).

Потім - інтернатура у Чернігівській 2-й міський лікарні. А далі - робота у Мені 3 роки. Потім я пішла у декрет і ми з сім'єю переїхали до Києва. Там працювала у приватній лікарні.

Повернутися додому вирішили, коли почули новину про нові будинки для лікарів. Це спровокувало повернутися. Так тут і залишилися.

Не шкодую про це ні хвилини. У нас просто шикарний колектив! Ми друзі! Це не те, що ми сім'ями дружимо, ні. Ми професійні друзі)) Я знаю, що ми можемо один на одного покластися, старші колеги - підказати по-доброму. Я й тоді, коли їхала до Києва, шкодувала за колективом. Тому я з великою радістю повернулася.

Працюю тут з 2009 року. Проблеми у пацієнтів однакові що тут, що там. Звичайно, вимоги там більші. Тим паче, що приватна клініка, людина платить гроші і хоче, щоб однією пігулкою вилікувати все, всі хвороби. Що мені не подобалося у приватній клініці - треба було призначати якомога більше, нікому не потрібних, аналізів, щоб пацієнт до тебе повернувся не один і не два рази.

Тут такого нема. Я бачу проблему, можу її одразу вирішити, все - проблеми нема. Мене навіть штрафували там)) Виписала пацієнтці 2 препарати, а це випадково побачили. Була догана, що я, не порадившись з керівництвом, одразу призначила таке)) на 250 грн оштрафували.

Коли я починала працювати, мені здавалися романтичним нічні чергування, вставати по дзвінку на термінові виклики, - це ж допомога людям. З роками, звичайно, це вже важко трохи. Та ще коли дитина маленька, а її треба лишати саму і бігти на роботу, - трохи важко.

Але оцей адреналін на роботі... Як ото кажуть, що у гори лазять, то без цього не можуть. Так і я. Я вже не можу без цього, я цього хочу.

Коли народжується дитинка, вона заплакала, мама щаслива - і все! І тобі вже нічого не треба. Ти вже не відчуваєш, що ніч не спав, чи другу ніч не спиш - це щастя!

Коли на прийомі - теж свої плюси, теж бачиш результати своєї роботи. Я дуже люблю бачити результат своєї роботи. Коли приходять зі скаргами, потім вже скарг немає, все чудово, людина не приходить - це своєрідний кайф, який отримуєш, і більше нічого не треба))

Не повірите, але поза роботою я отримую задоволення від грядок)) Це і квіти, і городина - це як розрядка! Ти сидиш, тебе ніхто не чіпає, ти там потроху копирсаєшся: бурячки, морква. З ними довго возиться, але це дуже заспокоює!

Люблю доглядати за квітами. Особливо люблю троянди та ромашки. Взимку з сином любимо походити по снігу, бабу снігову зліпити. Читати люблю, але вільного часу не так багато, читаю медичну літературу. На художню часу не вистачає.

Раніше кожного літа у відпустку їздили на Закарпаття до родичів чоловіка. Це теж було перезавантаження: гори, повітря, річки. Зараз як буде - невідомо.

Коли вночі на чергуванні, ургентна, то везу сина до мами. Коли вночі так викликають, то вже ж залишається сам вдома. Але він вже дорослий, 10 років. Він все розуміє. Єдине, що каже, він ніколи в житті не буде лікарем) Поки що мріє стати ІТ-шніком.

Моя найбільша мрія - виростити достойну дитину, дати йому поштовх та підтримку у житті. Але, якби була можливість, то з парашута б стрибнула))