МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Григорій Кочур — український перекладач та | Менщина

МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Григорій Кочур — український перекладач та поет з Феськівки

Народився 17 листопада 1908 року в селі Феськівка Менської волості Сосницького повіту. Він був нащадком збіднілого козацького роду. Свою першу освіту здобув у Менській семирічці.

Після закінчення школи у 1928 році стає студентом Київського інституту народної освіти. На цей час припадає розквіт українізації.

У 1932 закінчує Київський інститут народної освіти і здобуває фах філолога. Розпочав свою кар’єру в Тирасполі як викладач зарубіжної літератури та української мови. Згодом його запрошують працювати завкафедрою до Вінницького педагогічного інституту (1936 – 1941).

У жовтні 1943 року потрапив під пильне око НКВС. Результат не забарився, його звинуватили у приналежності до Конгресу Українських Націоналістів. Разом з дружиною Іриною Воронович, Григорія засудили до 10 років концтаборів. Відбування покарання проходило в місті Інта на місцевих шахтах.

У 1953 році Григорій Порфирович був звільнений і повернувся на Україну. Аж до самої смерті він мешкав поблизу Києва в місті Ірпінь. Будинок, в якому нині музей поета і перекладача, був придбаний за кошти друга Григорія Порфировича Максима Рильського.

Цей будинок згодом отримає назву «Ірпінський університет» — вільна академія українського художнього перекладу, де пройшли підготовку багато перекладачів і перекладознавців.

У 1966 році вийшов однотомник творів М. К. Зерова, що був підготовлений Кочуром і Рильським, який написав до нього передмову. Григорій Порфирович радів, що хоч щось вдалося зробити для повернення пам’яті про свого покійного вчителя.

У 1958 році вийшла його книга з історії і теорії перекладу «Майстри перекладу». Був редактором і упорядником антології з чеської і словацької поезій, редактором «Нового життя» Данте Аліг’єрі, «Вибраного» М. Зерова, збірника «Співець: Із світової поезії кінця XVIII – I половини XIX сторіччя».

Патріотичні погляди не могли залишитись поза увагою відповідних служб. Після першої хвилі арештів української інтелігенції, Кочур разом з 139 авторами підписав лист – протест «139» на захист поетів.

1989 року виходить поетична збірка про дні заслання «Інтинський зошит. Вірші 1945 – 1953 рр.», а пізніше і наступна збірка перекладів «Друге відлуння».

На початку 90-х років Григорій Порфирович вперше виступає за кордоном на міжнародних літературознавчих конференціях. За свою збірку вибраних перекладів «Друге відлуння» у 1995 році був нагороджений Державною премією імені Т. Г. Шевченка.

За своє життя здійснив переклади поетичних творів з 29 мов із 33 літератур світу (Євразії, Північної і Південної Америки). Перекладені твори охоплюють часовий діапазон в 26 століть, починаючи з давньогрецької літератури.

Помер перекладач 15 грудня 1994 року у віці 86 років.

У Феськівці на будинку школи є меморіальна дошка з ім’ям Григорія Порфировича Кочура. У художній галереї, що на другому поверсі Будинку культури, є малюнок Кочура, переданий своєму однокласнику по менській школі — Георгію Лаврову.

Джерело: Менський краєзнавчий музей ім. В.Ф. Покотила https://bit.ly/3PdVB9S