​​Було це за мирних часів ... у Йольский період я сіла в таксі | Практика ~ Фабрічевой ☘

​​Було це за мирних часів ... у Йольский період я сіла в таксі
- класний у вас стиль, - усміхнувся таксист
- угу, дякую, - кивнула я, кутаючись у шубку
- шоу-діва?
- ну типу того - психотерапевт(-ка)
- ооо, прям реальна?!
- прямий з досвідом (хочу його "налякати" і роблю голос якомога нижче - але ні)
- я ваш довічний клієнт...

ну - рушаймо, і в дорогу, і в діалог

вірніше так: говорив здебільшого таксист, а я використовувала схвальне "угу", і чарівно протверезне "і я не знаю", періодично провалюючись в телефон, думаючи про те, що мені таки доведеться ще скорочувати частину C і D для СТА-іспиту, і що треба б зайнятися цим, і супервізор чекає, але кінець року, накопичена втома - байдикувати на зимових канікулах хочеться більше, ніж возитися з текстом - хто взагалі придумав ці обмеження в словах?!

А таксист все говорив і говорив, на стопах, вдивляючись через дзеркало, попадав на мій зосереджений погляд (він не знав, що я думала про іспит)

- очі колючі, значить не схвалюєте, добре, а якщо так... - і продовжував думати...

Дорога була довгою, з правого на лівий берег (40 хвилин), за цей час наш герой обдумав багато чого: як бути, чим підбадьоритися і чому власне для себе він нічого не робить

- а ви зробіть так, наче для іншого
- зробити те, що я хочу так, ніби я роблю це для іншого? - шпортикнувся за думку таксист

Насправді, я не знаю, чому саме це послання вирвалося у мене, і чому на миготливий жовтий, але хлопець сприйняв це як знак:

- круто, я десь читав, що можна наче для "маленького себе", але так і не спробував - то просто треба робити

Інсайт,  - подумала я, - за п'ять хвилин до кінця сесії, тьху - точки маршруту

- А у вас є родина? - несподівано
- Є
- І діти?
- Так - доньці 22, синові 10
- Д-двадцять два?! - ми вже зупинилися, і він озирнувся на мене

зараз увімкне світло в салоні і пожартує на тему відьом

Спалахнуло світло, таксист дивився на мене немигаючи: - дуже круто, ви справжня справжня, ніколи таких не бачив.

- таки не бачили, - посміхнулася я і випархнула з авто
...

Хвилин через 10-ть пролунав дзвінок - наш герой пропонував повернути мені гроші за поїздку, налом або на карту, тому що "круто ж", але я відмовилася, по-перше він сам собі все вирішив, а по-друге, в йоль відьми грошей не беруть