2022-08-05 14:20:52
Оперативна пауза дає змогу написати мені ще пару "ласкавих" слів навздогін скандалу з Amnesty International.
Українсько-російська війна показала абсолютно всю гнилість нинішньої системи міжнародної безпеки та гнилість і безпорадність більшості "старих" міжнародних організацій з їхнім "і вашим, і нашим" у намаганні зберегти своє тепле місце "під сонцем".
Кожна бюрократична організація (без різниці чи державна, чи не державна) має межі свого розвитку. Межі за якими вона починає виконувати свої функції вже не назовні, а працює виключно на своє утримання та ритуальне дотримання власних процедур.
В теорії бюрократії існує так звана концепція "максимізуючого бюрократа" автором якої є американський економіст Вільям Нісканен. Відповідно до його позицій аргументами функції корисності бюрократа є платня, кількість підлеглих та їх зарплата, суспільна репутація, блага, влада та статус.
Абсолютно очевидно, що практично всі "старі" міжнародні організації вже давно досягли максимуму своєї корисності як організації та впевнено розпочали свій шлях виродження, точно так само разом з ними вироджуються й функціонери цих організацій які користуються благами та статусом які дають їм їх посади.
Однак міжнародна бюрократія такого стану речей не визнає ніколи. Що ми ще бачимо зараз? З одного боку жодних розв'язаних проблемних питань та де-факто ведення статистики, а з іншого боку прагнення довести свою все ще нібито потрібність та разом з тим утримати досягненні висоти в максимізованому бюджеті.
На**й. Настає час нових міжнародних організацій, більш пасіонарних а відповідно й на якийсь час не таких зашкарублих.
116 viewsedited 11:20
M
