Ми постійно женемося за часом, а його з кожним роком чомусь стає дедалі менше. Ми надто втомлені, щоб думати, надто схвильовані, щоб зосередитись, і не такі продуктивні, як би нам того хотілося. Ми картаємо себе за те, що так мало часу проводимо з близькими
В сучасному світі до відчуття нестачі часу додається ще й епідемія стресу: через стрес ми почуваємося, немов у пастці, живемо в дезорієнтованому світі, звихнутому на дефіциті часу.
Час — це валюта життя. На те, щоб насолодитися життям і відчути його справжній смак, нам відведена обмежена кількість ударів серця
Час, проведений з родиною, з тими, кого ми любимо, з домашніми улюбленцями, присвячений нашим захопленням, — дорогоцінний і ми його цінуємо. А ще ми продаємо свій час за гроші. А за ці гроші купуємо житло, їжу, відпочинок, дозвілля. Або ми можемо "протринькати" ці гроші, тобто змарнувати час, за який заробили ці кошти
