Моменти, коли ми відчуваємо, що час завмер, трапляються рідко. Деяким людям робота або відпочинок дають відчуття потоку, слідом за яким часто виникає відчуття, ніби час перестало існувати. Але більшість з нас відчуває, як час безжально вислизає з кожною секундою, з ранку до вечора, день за днем, рік за роком. У той же час наші думки блукають, забігаючи то вперед, то назад
Ми продовжуємо згадувати і обдумувати події, що трапилися в минулому, як ніби дивимось старенький, улюблений фільм на плівці. У наступну хвилину наші думки перескакують вперед, і ми починаємо думати про те, як поїдемо ввечері додому з роботи або сядемо влітку на веранді заміського будиночка. Кожен уявний ривок приносить з собою якесь почуття: стрес при думці про дорогу додому і про все, що потрібно встигнути за вечір, спокій, коли ми уявляємо собі вид, що відкривається з кращого місця на світлі. Нас кидає від одного почуття до іншого, і ми починаємо плутатися, забуваємо про теперішньому моменті. Ви не уявляєте, як часто наші думки насправді виявляються то в минулому, то в майбутньому
Звичайно, ми повинні вміти подумки заглядати в минуле і в майбутнє - це фундаментальний аспект людської природи. Але потрібно ставитися до цього свідомо. Процес може зайти надто далеко, і ви повинні розуміти, в який момент слід зупинитися
