Синдром відкладеного життя дуже зручний. У нього можна загорнутися, як у кокон і виправдати свої страхи і лінь
Небажання діяти і приймати рішення. Ось підростуть діти, настане літо, вечір п'ятниці, Великдень ... Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки або коли закінчиться війна.
З самого ранку ми чекаємо вечора. Увечері - новий ранок
Ми залишаємо на потім щасливе життя, щирі слова, думки і мрії. Кращу роботу і кращий шматок.
Очікуємо слушної нагоди, відповідного моменту, першого місячного дня. Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя - це те, що відбувається виключно зараз
