Ми різні 🌿

привіт, мені 23 роки, я дуже мала зростом, а ще виглядаю молодшою, через що до мене іноді серйозно не сприймають, особливо, на роботі.
а ще маю глибокі носогубки, які мені бісять та одне око з повислою повікою, що дуже проявляється як я втомлюсь чи не висплюся
але вчуся поступово любити себе без макіяжу та не критикувати свою зовнішність

Нема ніякої історії, взагалі не вважаю що потрібно радіти чому є та не критикувати, що маєш

Просто морда та морда, без прийняття

Зробила ці фото на початку повномасштабного вторгнення після 4 днів в машині. Виглядаю змученою, але навіть зараз бачу, що очі на цьому фото говорять набагато голосніше втомленого обличчя.
У мене, до речі, колись були певні комплекси через мій ніс, бо багато хто говорив, що я схожа на пташку, але зараз цілком приймаю його і люблю)

Сумую за вашими обличчями

Певно, й досі адекватно не сприймаю своєї зовнішності. Скільки себе пам'ятаю, стільки й принужувала себе абсолютно за кожну зовнішню "ваду" - зараз більше приймаю цю частину себе, і більше працюю зі своїм "внутрішнім".
Досі, на жаль, соромлюся бачити себе в окулярах чи посміхатися, як на четвертій світлині, все ще борюся з комплексами щодо власного тіла та "небажаного" волосся, які перейняла від "порад" родичів.
Шкода чути, як прекрасні особистості, які пишуть сюди дописи, настільки не долюблюють себе. Вірю, що все ж ви зможете прийняти та знайти самих себе, як і вірю в перемогу України .

запропонувати свої фото