Як їжа та напої впливали на творчість Гічкока: уривок з книжк | Модерна Спіжарка
Як їжа та напої впливали на творчість Гічкока: уривок з книжки про культового режисера
Біографія культової особистості світового кінематографа, творчість якого наганяє мурахи на ось уже кілька поколінь глядачів, українською мовою вийшла у видавництві «Лабораторія» і має назву «Дванадцять життів Альфреда Гічкока. Історія короля саспенсу».
Фільми Гічкока напружені, загадкові і при цьому надзвичайно глибокі. Самого режисера вважають класиком саспенсу, а жанр трилер став його візитною карткою. Та ким насправді була людина, яка створила таку значущу кіноспадщину? Журналіст і письменник Едвард Вайт досліджує 12 аспектів життя Гічкока, проводячи читача шляхом життя загадкового кінорежисера, починаючи із самого дитинства генія. Автор дає змогу зазирнути за лаштунки його творчості та розкриває нам таємничі сторони його персони. Публікуємо уривок з книги:
У розладнаній дійсності Гічкокового всесвіту власним відчуттям довіряють лише сміливі й дурні. Очевидне обманює, стабільного й неспростовного не лишилося. Сумнівність поширюється навіть на їжу й напої.
Героїня Інґрід Берґман у «Поганій славі» мало не вмирає, отруєна чашкою кави, домосиди з «Багатих і дивних» та «Чоловіка, який забагато знав» не можуть звикнути до екзотичної їжі за кордоном. В Америці середини двадцятого століття нема нічого кориснішого й поживнішого від склянки молока — якщо тільки її не приносять відвідувачці Бейтс-мотелю, котра не підозрює, що запиватиме нею свою останню вечерю.
В першій версії «Підозри» таку склянку молока, білу й сяйливу, мов криптоніт, Кері Ґрант подає Джоан Фонтейн — але це молоко не освіжає, а труїть і вбиває. В одній з найліпших серій «Альфред Гічкок представляє» жінка подає баранячу ногу, якою вбила свого чоловіка, поліціянтам, котрі саме розслідують його зникнення. Копи блаженно позбуваються знаряддя вбивства, а надзвичайно смачна домашня вечеря стає коронним елементом досконалого злочину.
Більшу частину вісімдесятирічного життя Гічкокові було так само нелегко з їжею, яку він водночас любив і ненавидів, від якої отримував радість і втіху, огиду і сором. Він щодня замислювався про моральні та фізичні ускладнення від їжі та пиття — і ці думки прослизали в роботу, стаючи сюжетними поворотами, потужними тематичними символами й важливими елементами моральних портретів.
in book we trust
