#Котик #вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур 2. І з тої то хвилї що | Мурашка
#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур
2.
І з тої то хвилї що днини
Ставав я все против вікна,
Смотрив на те личко дївчини,
На хмари — задуму чола.
Бувало погляне на мене,
Аж серце здрогне ся цїле;
Часом же і в цвіти зелені —
Надїі — віконце вбере.
Що днини, що хвилї смілїйше
Слїдила з віконця мій слїд;
Що днини в волосє гарнїйшій
Вплїтала листочок і цвіт,
Раз тямлю, о Боже, зітхнула!
Хотїв я вклонитись єї,
Та видно, чийсь голос зачула,
І вже єй не було в вікнї.
Вітрець лиш легонькій з віконця
Дзвінкій голосочок підняв,
А котик, що грів ся до сонця,
Піднїс ся і моркнув: — мі-яв!
Володимир Масляк.
Більше галицких віршів.