​​Чому воднева енергетика не компенсує Україні втрати від тран | Монополіст

​​Чому воднева енергетика не компенсує Україні втрати від транзиту російського газу

Німеччина і США пропонують Україні допомогу у розвитку виробництва водню, як компенсацію ймовірної втрати транзиту російського газу після запуску другої нитки Північного потоку (ПП2).

Суть та розмір цієї допомоги поки що не зрозуміла. У липневій заяві урядів Німеччини та США вказувалось про Зелений фонд для України з ємністю $1 млрд, в який Німеччина готова покласти допомогу $175 млн.
Втім, виробництво водню пов'язано із проблемами. Як об'єктивними, так і локальними – українськими.

Перелік проблем такий:

1. На виробництво зеленого водню шляхом електролізу з води йде більше енергії, ніж є на виході.
В кубічному метрі водню приблизно 3 кВт-г енергії, а для його виробництва треба витратити 3-5 кВт-г.
Для порівняння в кубі природного газу приблизно 10 кВт-г.

2. Чистий водень не можна транспортувати існуючими газогонами, які проєктувались під прокачку природного газу.
Можливе лише транспортування суміші водню і газу у пропорції 1/4.
Відтак експорт водню в Європу потребує природного газу у якості носія.
А де його брати, якщо Газпром не подовжить транзитний контракт, який діє до 2024 року?

3. Використання електроенергії сонячних і вітрових електростанцій для виробництва водню, як палива для маневрових електростанцій ускладнено "зеленим" тарифом (ЗТ).
ЗТ діє в Україні до 2030 року.
До того часу електроенергію вигідніше продавати ДП "Гарантований покупець" для отримання ЗТ, ніж спрямовувати на виробництво водню.

Виробництво водню для використання в енергетиці, транспорті, виробництві добрив – перспективна історія найближчих десятиліть.
Але Україна шукає компенсатори можливого припинення транзиту у найближчі 3 роки.

Водневий бум в Україні можливий після 2030 року, коли припинить дію Зелений тариф.
Але до того часу ще треба дожити.

Докладно із цифрами можна прочитати тут.
Автор: Сергій Головньов